Промова Мері О’Хейген, головної радниці і старшої директорки НДІ в Україні, на Першому регіональному жіночому конгресі в Одесі
Протягом тих чотирьох років, що я перебуваю в Україні, я спостерігаю, як країна змінюється.
Чоловіки і жінки змінюють традиційні ролі, наприклад, під впливом війни жінки активніше беруть участь у секторі безпеки та оборони, яка до цього вважалася суто чоловічою прерогативою. Але ця зміна традиційних ролей є частиною глобального тренду, який набирає ваги в усьому світі. І це важливо врахувати на майбутніх виборах, якщо ви справді хочете бути лідером майбутнього.
Давайте зважимо глобальні тренди і тренди в Україні.
Я розглядала останню доповідь Світового економічного форму, який вимірює гендерний розрив (gender gap).
Вимірювання проводиться за чотирма параметрами:
- Економічна участь
- Освіта
- Охорона здоров’я
- Політичний процес
В України непогані показники щодо пп. 1 – 3.
Єдине, в чому Україна відстає – у політичному представництві. Але це означає не тільки проблему, але й те, що це є зона росту.
Коли ми говоримо про гендерний паритет чи рівність, то традиційно наводимо аргументи зі сфери прав людини. Але нині на захист гендерного паритету актуальніше звучать економічні аргументи.
У тому ж звіті щодо гендерного розриву наводяться такі показники.
Якщо ґендерна рівність буде досягнута в економічній діяльності, вплив буде значним:
- $1.75 млрд. додатково до ВВП у Сполучених Штатах
- $550 млрд. у Японії
- $310 млрд. у Німеччині
- $250 млрд. у Сполученому Королівстві
- $2.5 трлн. у Китаї
Якби розрив був закритий лише на 25% в усьому світі, то світовій економіці це принесло б додаткові $5.3 трлн.
Нині вищий рівень розширення політичних можливостей співвідноситься із вищим рівнем економічної участі та можливостей.
Для того щоб досягти паритету в політиці, понад 100 країн мають виборчі квоти в електоральних процесах.
Багато хто вважає, що це несправедливо. На мою думку, гендерні квоти потрібні ненадовго, щоб кількість жінок в політиці досягла критичної маси і жінки мали такі ж права, як і чоловіки. Зараз же жінки відчувають більше перепон.
Тимчасом чоловіки, які є чемпіонами гендерної рівності, отримують електоральну підтримку – передовсім я гооврю про таких світових лідерів, як Макрон і Трюдо.
Обидва виконали обіцянку сформувати гендерно-збалансований кабінет, а у складі парламенту Франції більше жінок, ніж будь-коли, що перемістило її з 64-го на 17-те місце в Рейтингу гендерного розриву в результаті одних-єдиних виборів у 2017 році.
Що відбувається в Україні?
Згідно з дослідженнями НДІ, проведеному в липні і в грудні 2017 року, ми побачили, як лише за півроку зменшився відсоток тих, хто вважає, що до політичного життя в Україні чоловіки залучені значно більшою мірою, ніж жінки.
Відсоток респондентів, які прагнуть рівного представництві жінок і чоловіків або щоб жінки були більше представлені, ніж чоловіки, суттєво зріс: у грудні 2016-го це було 43%, а в грудні 2017 – вже 52%.
Переважна більшість людей вважає, що українці схильні більше голосувати за чоловіків, ніж за жінок.
Також розвіюється міф про те, що жінки менш професійні.
У травні та грудні 2015 року було проведено експеримент з розділеною вибіркою.
607 респондентів у місті Києві відповідали на запитання, використовуючи планшетний ПК, що дозволяло розташовувати запитання та відповіді у довільному порядку.
Респондентам повідомили: «Всі люди на фотографіях – юристи, які вирішили йти у політику для того, щоб боротися з корупцією», а після цього їх запитали: «За шкалою від 0 до 10 , наскільки ймовірно, що ви би проголосували за цю людину?»
Потім кожному респонденту показали три фотокартки з однієї із двох груп, тому учасники не здогадались, що це був ґендерний експеримент.
Не було жодної істотної відмінності в оцінюванні зображень чоловіків і жінок.
Цей експеримент був повторений на всій території України у грудні 2015 року (4 634 респондентів). Отримані результати були такі самі, як і у Києві.
Вважається, що люди упереджені щодо жінок, але це не так. Це упередження з’являється, коли люди думають про поведінку інших.
Також є спостереження: що жінки менше асоціюють власний гендер з політикою, ніж чоловіки.
З цього випливає, що жінкам треба надати допомогу – їх треба заохочувати брати участь в політиці, щоб вони почувалися впевненіше, а чоловікам така допомога не потрібна – вони й самі готові йти.
Якщо говорити про глобальні тренди, то тут варто згадати насамперед Марш жінок у Вашингтоні 21 січня 2017 року, який підхопили повсюди у світі.
До кампанії #METOO, мета якої привернути увагу до масштабів поширення таких явищ, як сексуальне домагання та дискримінація на робочому місці, теж долучилися жінки – цей хештег було використано у 85 країнах світу.
Україна не відстає в цьому тренді: досить згадати, що кампанія #янебоюсясказати розпочалася значно раніше, ніж #METOO.
Отже, Україна не відстає в глобальному тренді. Звісно, може відставати система, але не жінки, що складають цю систему.
Можна багато говорити про феномен культурної хвилі, оскільки вона заряджає людей. Проте для того, щоб побудувати стійкий паритет у будь-якій частині світу, нам необхідно вжити заходів для того, щоб змінити існуючі правила та порядки, що перешкоджають реалізації повного потенціалу жінок і чоловіків.
Наші вимоги можуть змінюватися залежно від країни або регіону, в якому ми живемо: це і рівний доступ до ринку праці, і дотримання гендерного паритету під час набору кандидатів, і квотування для жінок-кандидаток, і законодавство про рівну оплату праці.
Але якщо ми будемо зосереджувати свої зусилля на роботі зі всіма гравцями, прошарками суспільства та представниками обох статей задля досягнення змін, зміни відбудуться.
Підготувала Леся Ганжа, 50%
