Віцепрезидентка США Камала Гарріс, прем’єрка Нової Зеландії Джасінда Ардерн, очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та прем’єрка Фінляндії Санна Марін приєдналися до Маршу жінок-2021, який відбувся сьогодні в Києві. Щоправда, світові лідерки були на Марші не власною персоною, то за їхніми масками «причаїлася» команда платформи «Жінки — це 50% успіху України».
Хода була присвячена темі впливу пандемії COVID-19 на жінок і ратифікації Стамбульської конвенції. Однак тема жіночого активізму та лідерства була наскрізною на цьогорічному марші. Так, депутатка Київської міської ради Євгенія Кулеба прийшла на Михайлівську площу з плакатом «Жінки в політиці — це круто!».
Крокували від Михайлівського Золотоверхого через Майдан до станції метро «Поштова площа». Хода розпочалася о 13 годині. До неї долучилися близько чотирьох тисяч учасників та учасниць. Усе відбувалося із дотриманням карантинних норм — на обличчях рясніли різнокольорові маски з не менш строкатими малюнками та написами.
Ще до початку маршу в центрі Києва почали з’являтися правоохоронці. Кількість людей у погонах на квадратний метр зашкалювала: на Костьольній очікували аж три автобуси з «нацгвардійцями», колону яких очолювала «швидка».
«Коли казатимуть, що з правами жінок в Україні все ок, я буду показувати ці фото. І коли доказуватимуть, що можна вільно свої погляди висловлювати про фемінізм, гендерну рівність, я буду показувати ці фото. І коли мене переконуватимуть, що ми вже не Росія, я буду згадувати розмову з нацистами, які супроводжували Марш і казали мені йти варити борщ», — написала про свої враження від Маршу, який обрамлювали шеренги з правоохоронців, активістка і авторка платформи «Жінки — це 50% успіху України» Надія Бабинська-Вірна.
Читайте також: 8 Березня: соціальний контракт і тост за прекрасних дам
Михайлівську площу вже традиційно розділяв кордон людей у формі. Пам’ятник княгині Ользі знову «окупували» противники Маршу з громадської організації «Традиція і порядок». Вони заздалегідь оголосили про проведення «Операції з порятунку феміністок». Прийшли з плакатами «Ні легалізації проституції», «Права людини — від народження» і «Ні насильству над жінками — ні Стамбульській конвенції». А ще обіцяли «сватати» своїх членів, щоб «ощасливити» феміністок, проте реалізації цих «креативних» намірів заважав кордон поліції.
«Мені, чесно кажучи, прикро за княгиню Ольгу», — зізнається журналістка і координаторка кампанії проти сексизму в медіа та політиці «Повага» Ірина Славінська.
У свою чергу, організатори Маршу запевнили, що в наступному році «відвоюють» пам’ятник у опонентів. Тим паче, що цього разу представники руху «Традиція і порядок» не лише піарилися «сватанням», а й реально завадили провести мітинг перед ходою – вони увімкнули свої гучномовці, через які не чутно було виступів учасниць Маршу жінок. Тому промови довелося проголошувати в процесі, зупиняючи колону.
Читайте також: Вихідний на 8 Березня: святкувати чи скасувати?
Основними вимогами учасниць та учасників маршу були:
- Ратифікація Стамбульської конвенції про запобігання насильству щодо жінок та домашньому насильству;
- Припинення скорочення соціальних гарантій для тих, хто втратив чи втратила роботу;
- Створення безпечних умов праці для жінок, зайнятих у сферах з високим ризиком зараження COVID-19;
- Забезпечення доступу жінок до всіх медичних і профілактичних послуг;
- Відкриття державних шелтерів у різних регіонах України для жінок, які стикаються з домашнім насильством;
- Справедливе розслідування випадків насильства з боку ультраправих організацій.
Ратифікація Стамбульської конвенції стала вже традиційною темою Маршу жінок. Сумна традиція — щороку повторювати вимогу, до якої влада не прислухається.
Мова йде про документ під назвою «Конвенція Ради Європи про запобігання насильству над жінками та домашнього насильства і боротьбу з цими явищами». Україна підписала його ще в 2011 році, проте він так і не був ратифікований. Документ створює правову базу для попередження, захисту і підтримки жертв насильства, а також визначає заходи притягнення винних до відповідальності.
Навесні минулого року активісти та активістки зібрали необхідну кількість підписів під електронною петицією до президента з вимогою ратифікувати конвенцію, проте відтоді крига досі не скресла і жодних зрушень не відбулося. Недарма напис на одному плакаті був риторичним питанням «Чи вистачить нам 10 років на ратифікацію?».
«Ми з вами вже другий рік чомусь вимагаємо ратифікації Стамбульської конвенції. Невже так важко піти в Раду та натиснути цю кнопку? Невже це так важко?! То ми вам допоможемо! Ми прийдемо і зробимо це за вас», — на завершення маршу пообіцяла одна з його організаторок.
Читайте також: Вісім способів відсвяткувати 8 Березня з користю
Окремою колоною на Марші йшли представниці низки громадських організацій, які напередодні провели онлайн-марафон «Час жіночого лідерства». Про нього розповіла очільниця Громадської експертної ради з гендерних питань при МФО «Рівні можливості» у Верховній Раді України Лариса Кобелянська. За її словами, марафон тривав вісім годин і об’єднав близько чотирьохсот учасниць із усіх областей країни.
«Час жіночого лідерства» визнали найдовшим загальнонаціональним жіночим марафоном і внесли до реєстру рекордів України», — розповіла громадська діячка.
Читайте також: 8-годинний марафон «Час жіночого лідерства» став рекордом України
Цьогоріч до ходи приєдналася колона білоруських феміністок. Вони розгорнули банер із написом «Борись як білоруська дівчина».
Активістки нагадали, що після початку протестів проти режиму Олександра Лукашенка в Білорусі влітку 2020 року безліч учасниць та учасників акцій були затримані й жорстоко побиті силовиками. А в лютому місцевий суд засудив двох білоруських журналісток до двох років колонії за висвітлення протестів. При цьому в ланцюги солідарності по всій країні стали тисячі жінок, і навіть Марш пенсіонерів насправді став Маршем пенсіонерок.
«У пратэсту жаночы твар», — наголосила одна з учасниць білоруської колони, і її гасло підхопили і почали скандувати вже українською: «У протесту жіноче обличчя!».
Читайте також: Премію Європарламенту присудили білоруській опозиції
Не жінками єдиними. До Маршу вже традиційно долучилося чимало чоловіків, які тримали плакати з гаслами «Я — фемініст», «Гендерна рівність покращує економіку країни», «Кожна жінка супергероїня», «Чим я не окраса колективу?» і навіть «Чоловіки зробили цей день святом «жіночності», бо легше подарувати той віник, ніж поважати жінок кожен день». А політолог Микола Давидюк вирішив нагадати, що 8 Березня — це про рівність, а не про чарівність.
Ще один чоловік, який дуже потішив усіх своєю присутністю на Марші, — міністр фінансів Сергій Марченко.
«Міжнародний жіночий день для мене — це не «свято весни» і не чергова нагода побажати «жіночого щастя». Цей день — нагадування про рівність прав жінок і чоловіків у світі. Як міністр, як чоловік, як батько хлопчика і дівчинки хочу та бажаю нашому суспільству рівності. Рівності політичної, соціальної та економічної. Рівності, до якої ми ще крокуємо, проте з кожним роком більш впевнено. Немає бути місця насиллю, дискримінації, сексизму. Рівність важлива в усьому світі, і Україна — не виняток. Я за те, щоб була ратифікована Стамбульська конвенція, щоб в українській родині не було обтяжень гендерними ролями, а на ринку праці не було дискримінації за статевою ознакою», — написав Марченко на своїй сторінці в Фейсбуку.
Читайте також: #Ламаюстереотипи: Набирає обертів флешмоб на підтримку жінок у політиці
До слова, правоохоронці таки стали в пригоді, але вже наприкінці маршу. Коли людей закликали організовано спускатися в метро, поліція затримала одного з членів організації «Традиція і порядок», який разом із іншими прихильниками цього руху намагався перекрити вхід у метрополітен.
«Яке прикре самогубство», — пожартувала одна з учасниць Маршу йому вслід.
Вікторія Кобиляцька
Фото Марії Матяшової, для 50%