Головна Статті Ніккі Гейлі: суперниця Трампа, успіх якої вигідний Україні

Ніккі Гейлі: суперниця Трампа, успіх якої вигідний Україні

1
696

Трохи більш як через рік, 20 січня 2025 року, складе присягу новий (або чинний?) президент Сполучених Штатів. І саме в цей день своє 53-річчя святкуватиме Ніккі Гейлі — колишня губернаторка Південної Кароліни, експосолка США в ООН і претендентка на президентську номінацію від Республіканської партії.

Чи зможе Гейлі поєднати ці два свята (що станеться вперше в історії США)? Правильну відповідь на це запитання поки дати неможливо.

Про те, хто така Ніккі Гейлі та як вона дійшла до змагання за найвищу посаду в США, розповідає «Європейська правда». 

Шанси політикині отримати номінацію — попри значний вплив Дональда Трампа — аж ніяк не нульові.

Хоча на перших республіканських праймериз у штаті Айова Ніккі Гейлі, всупереч більш оптимістичним прогнозам, посіла лише третє місце, поступившись і Трампу, й губернатору Флориди Рону Десантісу.

У національних опитуваннях рейтинг Гейлі стабільно зростає, і вона вже почала виходити на друге місце, випереджаючи Десантіса.

В Україні ж Ніккі Гейлі стала відомою завдяки своїй публічній підтримці подальшої військової допомоги Києву.

Тим самим суттєво відрізняючись від своїх стриманіших, скептичніших чи й відверто проросійських конкурентів серед республіканців. Деякі українці покладають на неї надії як на проукраїнську альтернативу Трампу в разі перемоги на виборах.

Історія звершення американської мрії

Для Ніккі Гейлі родинна історія — ключовий елемент і її становлення як політикині, і її чинної кампанії за президентську номінацію.

Вона стала третьою дитиною в родині мігрантів Рандгава з індійського Пенджабу, які осіли в Бамбергу, штат Південна Кароліна, — містечку, яке у 1970-х було буквально поділене залізничною колією на район білих і небілих.

Сама Гейлі каже, що її родина на той час була єдиною в Бамбергу, хто мав індійське походження. Тож хай батьки й мали престижну освіту та були досить забезпеченими, з расизмом їй довелося зіткнутися від самого дитинства.

Приміром, у дитсадку вона грала у виставі роль Покахонтас — пізніше припускала, що хтось міг переплутати її індійське та індіанське походження. У шкільні роки її не обрали на конкурс краси, бо журі не знало, в яку категорію її віднести — з білим чи чорним кольором шкіри.

Але в цієї історії є ще один бік. Ще у шкільні роки Ніккі почала допомагати батькам із бізнесом — невеликою крамницею сувенірів. Бізнес із часом розрісся до великого бутика, що працював до виходу батька й матері сімейства на пенсію у 2008 році.

«Історія сім’ї Рандгава — це історія звершення американської мрії», — писали в місцевих ЗМІ. І, забігаючи наперед, це — саме той меседж, який Ніккі Гейлі привнесла у свою виборчу кампанію.

Вперта Німарата

У коледжі в Південній Кароліні Гейлі опанувала бухгалтерський облік і після кількарічної роботи в одній із компаній повернулася до родинного бізнесу в статусі фінансової директорки.

Ніккі Гейлі з чоловіком

На першому році навчання в коледжі вона також познайомилася з майбутнім чоловіком Вільямом Гейлі, який за її наполяганням став послуговуватися своїм середнім ім’ям Майкл.

Сама Гейлі, до речі, теж відома саме за середнім ім’ям Ніккі (що пенджабською означає «маля»), а не першим — Німарата.


Читайте також: На кращий-гірший — розподілись, або Як сучасні теорії (не)справедливості трактують гендерну політику


Батьки майбутньої політикині не одразу дали добро на шлюб, бо воліли, аби донька побралася з кимось такого ж походження, як вона.

Але тоді дала про себе знати впертість Ніккі, яка через два роки після пропозиції все ж вийшла заміж за Вільяма та прийняла християнство.

Родина Ніккі Гейлі
Родина Ніккі Гейлі

«Ось воно. Я йду на вибори»

На політичну кар’єру Ніккі Гейлі, як вона пізніше зізнавалася, її надихнув виступ Гілларі Клінтон (представниці Демократичної партії!) на одному із заходів, який вона відвідала.

«Вона сказала: коли йдеться про участь жінок у виборах, усі казатимуть вам, чому ви не повинні цього робити, але це — якраз ті причини, чому вам потрібно так робити. І я вийшла звідти з думкою: «Ось воно. Я йду на вибори», — пригадувала Гейлі.

Вона вирішила поборотися за місце в нижній палаті легіслатури Південної Кароліни від округу, чий представник Ларрі Кун обирався з 1975 року і, як вона вважала, не піде на вибори. Але в останню мить той усе ж вирішив балотуватися.

«Жінкам краще працювати секретарками»

Те, що політичний новачок Гейлі змогла скласти конкуренцію важковаговику Куну, останнього, схоже, зачепило. Він не соромився називати її «буддисткою», називати її індійським іменем і навіть підкреслювати, що «жінкам краще працювати секретарками, прикрашати торти й стояти за стійкою і продавати білизну».

Зрештою на праймериз Гейлі перемогла Куна з відривом у 10 відсоткових пунктів і перемогла на виборах до легіслатури Південної Кароліни — ставши першою американкою індійського походження, яка посіла виборну посаду у штаті.

Після двох так само успішних передвиборчих кампаній 2006 і 2008 років Гейлі вирішує взяти участь у виборах губернатора Південної Кароліни.

Ця кампанія була ще бруднішою за попередню.

Попри підтримку кількох визнаних республіканців, зокрема майбутнього кандидата у президенти Мітта Ромні (який, за чутками, навіть пропонував Гейлі бути його кандидатом у віцепрезиденти), не обійшлося і без расистських та релігійних образ, і навіть звинувачень у позашлюбному сексі з боку представника штабу одного з конкурентів.

Але й цього разу Гейлі перемогла набагато досвідченіших конкурентів, і у 2010-му у віці 38 років стала не лише першою американкою індійського походження, обраною губернаторкою Південної Кароліни, а й наймолодшою очільницею американського штату на той час.

Від критика Трампа до його друга — і назад

Сходження політичної кар’єри Гейлі припало на момент внутрішніх дискусій у Республіканській партії, яка після поразки на виборах 2012 року ініціювала масштабний перегляд своєї діяльності. Одним із її головних елементів мала стати активніша робота з небілими виборцями та представниками ЛГБТ-спільноти.

Молода й успішна (щонайменше, якщо дивитися на економічну політику) губернаторка Гейлі, здавалося, ідеально вписувалася у цю стратегію.

Тим паче, що у 2015 році вона ще й привернула увагу на національному рівні, заборонивши вивішувати прапори Конфедерації на будівлі уряду штату після смертельної стрілянини на расовому ґрунті у церкві міста Чарльстон.

Але з появою Дональда Трампа Республіканська партія почала рухатися у дещо іншому напрямку.

Гейлі підтримала його конкурентів за президентську номінацію: спершу Марко Рубіо, потім, після зняття ним кандидатури — Теда Круза.

Про Трампа Гейлі тоді говорила, наприклад, так: «Я не зупинюсь, поки ми не поборемо чоловіка, який вирішив не засуджувати Ку-клукс-клан. Він — не частина нашої партії. Він — не той, кого ми хочемо бачити президентом. Ми не допустимо цього в нашій країні».

Та ближче до виборів, коли Трамп залишився єдиним кандидатом від республіканців, Гейлі вже підтримала його, хоч і застерегла, що «не фанатка« майбутнього лідера США. Перемога Трампа — якого підтримала її мати — була для Гейлі настільки несподіваною, що їй довелося скасувати кілька запланованих після дня голосування інтерв’ю, де вона хотіла почати власну загальнонаціональну кампанію.

Сміливі заяви та жорстока критика від Гейлі

«Не фанатка», однак, пізніше прийняла пропозицію стати амбасадоркою США в ООН — попри її незначний досвід у зовнішній політиці й попри те, що Трамп не раз називав її «стервом» через критику у свій бік. Тут свою роль зіграв заступник Гейлі на посаді губернатора Південної Кароліни Генрі Макмастер — один із найдавніших і найпалкіших фанатів Трампа, який нібито попросив відправити її в ООН, аби він зміг стати очільником штату.

Під час двох років роботи в ООН Гейлі не надто відхилялася від політики адміністрації Трампа. Вона запам’яталася жорсткою критикою Північної Кореї та Ірану, підтримавши вихід США з іранської ядерної угоди. А її риторика щодо Росії, зокрема й щодо втручання в президентські вибори 2016 року, була навіть різкішою, ніж у Білого дому.

Досвід на дипломатичній посаді допоміг Ніккі Гейлі не лише набути зовнішньополітичного досвіду, а й небезпідставно говорити, що її, на відміну від декого в адміністрації Трампа, не звільняли у Twitter.

Після звільнення з Білого дому Гейлі досить тепло відгукуватиметься про тодішнього президента США — навіть називатиме другом, хоча й обережно критикуватиме його за реакцію на трагедію у Шарлотсвіллі чи політику розділення сімей мігрантів на південному кордоні.

Ця ж обережна критика з боку Гейлі пролунає й після штурму Капітолія у січні 2021 року.

«Його дії після дня виборів буде суворо судити історія», — сказала вона тоді в розлогому інтерв’ю Politico

Виборчі перегони й перепони

Ніккі Гейлі ще у 2021 році натякала, що хоче позмагатися за посаду президента США. Тоді ж вона говорила, що не балотуватиметься, якщо у перегони вступить Дональд Трамп. При цьому Гейлі вважала, що після штурму Капітолія Трамп не братиме участі у виборах президента.

Цей клубок суперечливих тверджень сама ж Гейлі розплутала в лютому 2023 року, коли стала першою, хто кинула виклик Трампу в змаганні за президентську номінацію Республіканської партії.

Перша небіла претендентка на номінацію серед республіканців, однак, не привертала помітної уваги аж до перших дебатів у серпні минулого року. Саме після цього на неї поступово почали звертати увагу донори партії, які шукають альтернативу Трампу, після розчарування в колись перспективному губернаторі Флориди Роні Десантісі.


Читайте також: Жінки на чолі політичних партій: влада і вплив на ухвалення рішень


Кампанія Гейлі якраз багато в чому й покладається на більш «традиційний» консерватизм Республіканської партії, зосереджений на фіскальній політиці, боротьбі з нелегальною міграцією та патріотизмі. Сама вона довела, що є чудовою ораторкою, а її особиста історія звершення американської мрії резонує серед певного кола виборців.

І хоча Трамп лишається абсолютним лідером американських праймериз, навіть у його кампанії почали всерйоз розглядати Гейлі як конкурентку.

Надто — після опитування The Wall Street Journal минулого місяця, де в гіпотетичному другому турі президентських виборів колишня губернаторка Південної Кароліни випередила б Джо Байдена на 17 відсоткових пунктів, а Трамп — лише на чотири.

«Хтось нервує»

Окрім особистих нападок експрезидента США на Гейлі — він, за вже усталеною звичкою давати прізвиська опонентам, називає її «курячим мозком» (birdbrain), — кампанія Трампа у грудні проплатила 30-секундний ролик, де звинувачує Гейлі в нібито порушенні обіцянки не підвищувати податок на газ під час губернаторства (чого, судячи з усього, так і не сталося).

«Хтось нервує», — так прокоментувала це конкурентка Трампа.

Сама ж Гейлі, хоч і відкрито позиціонує себе як альтернатива Трампу, максимально намагається уникати його прямої критики.

На відміну від того-таки Кріса Крісті, який поставив себе у відверту опозицію до експрезидента США, Гейлі називала кримінальні обвинувачення проти нього політизованими й допустила, що в разі обрання президенткою може помилувати його, аби ми «переступили через цей етап як країна й більше про нього не говорили».

Її критика Трампа переважно будується на тому, що у 2016 році він був правильним президентом для США. Але «його переслідує хаос — добре це чи погано». А тепер «нам потрібно мати лідера, який також знає, як будувати речі», а не лише руйнувати.

Рейтинги Гейлі поступово зростають, донори все охочіше дають кошти

Цілком можливо, що Гейлі свідомо обрала таку стратегію, аби не розчинитися у впливі Трампа (як це сталося з Десантісом) і не відштовхнути від себе лояльних до експрезидента виборців (як це відбулося з, власне, багатьма його провідними критиками).

Навіть її невдалу відповідь на питання про причини Громадянської війни у США, в якій жодного разу не пролунало слово «рабство», теж можна пояснити намаганням Гейлі не порушувати теми, неоднозначні для південних штатів, як-от її рідної Південної Кароліни.

У сухому залишку Ніккі Гейлі загалом вдалося уникнути гучних скандалів за роки своєї активної політичної діяльності та під час передвиборчої кампанії.

«Я не змагаюся за друге місце й ніколи цього не робила»

І поки що ця стратегія принаймні поволі, але працює: рейтинги поступово зростають, донори все охочіше дають кошти, а про Гейлі — небілу жінку, що, як не дивно, для США досі не найпоширеніший образ топполітика, — всерйоз говорять як про конкурентку Трампа.

Але рано чи пізно, якщо кампанія Гейлі продовжить набирати обертів і зрештою витіснить Десантіса, їй доведеться бути більш категоричною щодо колишнього шефа.

Зокрема, розставити крапки над і у чутці, що Трамп пропонує їй посаду віцепрезидента.

«Я не змагаюся за друге місце й ніколи цього не робила. І не збираюся починати зараз», — сказала Гейлі в одному з нещодавніх інтерв’ю.

Та категоричного «ні» від неї не пролунало. Нещодавно Гейлі навіть не змогла категорично виключити, що може обрати самого Трампа своїм віцепрезидентом, відповівши лише, що «зараз про це думати не збирається».

Так — зброї для України, ні — фіндопомозі 

У чому Гейлі намагається чітко дистанціюватися від Трампа — то це сфера зовнішньої політики. А точніше — послідовна підтримка України в контексті повномасштабного російського вторгнення.

Її заяви на тлі інших провідних республіканських кандидатів очікувано привернули увагу українців.

«Йдеться про більше, ніж про Україну. Це війна про свободу, і ми повинні в ній перемогти».

Так Гейлі казала ще у червні минулого року. «Це ніяка не територіальна суперечка», — критикувала вона Десантіса за його опис війни в Україні.

На останніх дебатах політикиня, відповідаючи на закид Десантіса, наголосила, що не вважає правильним розмінювати питання допомоги Україні на інші безпекові проблеми — проблема, через яку в останні тижні в Конгресі застряг пакет додаткового фінансування для Києва:

«Цю брехню американцям повторюють знову і знову. Кажуть, що треба обирати між Україною та Ізраїлем, Ізраїлем і південним кордоном. Так говорити — вкрай неправильно».

Гейлі також підкреслює, що військова підтримка України коштуватиме США лише 3,5% військового бюджету, що не так багато в порівнянні з потенційними втратами в разі поширення ескалації.

Росія — це ворог, а Владімір Путін — бандюк

Критика Росії — ще одна помітна риса кампанії Гейлі, надто на тлі заяв Трампа про бажання «вирішити війну за 24 години», зібравши Зеленського й Путіна в одній кімнаті, чи Вівека Рамасвамі, який узагалі обіцяв відвідати Москву в разі обрання.

Росія — це ворог, а Владімір Путін — бандюк, говорила Гейлі минулого літа:

«Я боролася з ними (Росією, — ред.) в ООН, і я продовжу з ними боротися. Вони хочуть знищити нас і наші альянси, і їм не можна довіряти».


Читайте також: Світові лідерки підтримали Україну після масованої ракетної атаки


Підтримка України в очах претендентки на республіканську номінацію має свої межі. Їй не раз доводилося говорити, передусім у відповідь на закиди опонентів штибу Десантіса чи Рамасвамі, що вона проти відправлення американських військ в Україну.

А віднедавна Гейлі також почала виступати проти надання Києву фінансової допомоги.

«Ніяких грошей Україні. Ніяких безлімітних чеків (уперше цю фразу в контексті допомоги Україні вжив колишній спікер Палати представників США Кевін Маккарті. — Ред.). Ніяких (американських. — Ред.) військ в Україні. Але ми повинні надавати Україні зброю, щоб вона могла захистити свій суверенітет», — писала вона минулого тижня, фактично коротко підсумувавши свої погляди на нинішню повномасштабну російсько-українську війну.

І такий погляд у таборі Республіканської партії видається найкращим для інтересів України.

Олег Павлюк, «Європейська правда»

Більше публікацій
Більше публікацій 50%
Більше публікацій Статті