Головна Статті Оксана Сироїд: Про президентську вертикаль, олігархічний екстаз, слуг, рабів і триголового змія

Оксана Сироїд: Про президентську вертикаль, олігархічний екстаз, слуг, рабів і триголового змія

0
810

Віце-спікерка Верховної Ради Оксана Сироїд дала велике інтерв’ю Сергію Рахманіну для Радіо НВ. Сайт «Новое время» опублікував головні цитати з їхньої розмови.

Далі – вибрані цитати, пряма мова

Єдиним, напевно, справді значущим рішенням, яке Верховна Рада мала би ухвалити, є закон про вибори на пропорційній основі з відкритими списками.

Зацікавленим у мажоритарній системі завжди був, є і буде тільки президент, якщо він буде зберігати ті повноваження, які він має сьогодні. Зокрема, повноваження призначати голів обласних державних і районних державних адміністрацій, які фактично виконують функцію таких собі «передвиборчих штабів» на місцях.

«Президентська вертикаль влади» – це звучить гидотно. Немає «президентської вертикалі влади» – він голова держави, в нього не може бути вертикалі влади, він не очолює виконавчу владу. Тільки виконавча влада має вертикаль.

Маючи ці штучні «штаби», президент був, є і буде зацікавлений в збереженні мажоритарної системи, тому що через адмінресурс він може забезпечити проходження необхідних кандидатів.

Ми маємо написану Конституцію, але так сталося, що вона свідомо чи несвідомо (я вже не знаю, хто був достеменно причетний до цього) закріпила в нас фактично олігархічний консенсус. В 90-х роках, коли почалася велика приватизація, десяток людей фактично отримали монопольний контроль за надрами і одночасно отримали доступ до великих підприємств.

Якщо казати про добросовісну людину [в якості майбутнього президента], то вона зіткнеться з таким «триголовим змієм»; природа походження тих трьох «голів» однакова. Це корупція, це монополії, це олігархічний консенсус, які взаємопов’язані (тому що олігархічний консенсус породив політичну корупцію). І Росія, яка частково також є джерелом і олігархічного консенсусу, і корупції. Крім того, ще є безпосередня загроза з боку Росії. Ось такий «триголовий» в нас «змій».

«Бюджетна ніч» – це апогей впливу олігархів на політичний процес в Україні, вони всі просто дружно зливаються в екстазі. Або, наприклад, коли вони голосують за генпрокурора – це ж також олігархічний «екстаз». Він кожному обіцяє, як він їх не буде карати, і вони дружньо за нього голосують.

Жоден юридичний інструмент не змінить добрі чи злі наміри людини, яка цим інструментом послуговується. Гітлер до влади прийшов абсолютно законно – не було порушено жодної юридичної процедури. Більшість рішень, які сьогодні ухвалюють суди (передусім адміністративні), формально законні. Але чи захищає цей суд людину? Ні, тому що наміри, які ставлять перед собою судді, не пов’язані з захистом людини.

Коли ми кажемо про судову реформу, то вона почнеться і успішно завершиться тоді, коли п’ятеро будуть посаджені, а ще добра тисяча попрощається з цією професією назавжди.

Якщо подивитися на рішення навіть Верховного суду, це часто рішення слуг і рабів. Притому, що в них така зарплата, що вже можна нікому «в рота не заглядати». Тим не менше вони все одно намагаються ухвалювати рішення, які б не шкодили владі.

Я вважаю, що на пунктах пропуску в день виборів (чи за тиждень до виборів) мають стояти в тому числі прикордонники та Нацгвардія, і тих людей, яких будуть звозити для голосування, автобуси [з ними] просто не пускати. Мені шкода цих людей, я не маю застережень щодо них, тому що проблема є у тих, хто буде маніпулювати їхніми голосами. Але те, що повезуть автобусами через лінію розмежування з окупованої території на контрольовану, для того щоб фактично вплинути на голосування, це однозначно буде.

Українська влада нічого не зробила для того, щоб підтримати українців, які хотіли виїхати з окупованої території.

З Росією можна домовлятися тільки з позиції сили. Росія – це не тільки питання Путіна; не буде Путіна, буде хтось інший. Але для цього спочатку треба самим трошки сильнішими стати. По-перше, треба набратися цієї сили (в тому числі і військової, і економічної) і мати повагу своїх партнерів.

Мінські угоди – це як мертве тіло.

50%

Більше публікацій
Більше публікацій Леся Ганжа
Більше публікацій Статті