У Дніпропетровській обласній раді лише 20% депутаток (24 із 119) У керівництві наразі немає жодної жінки. Лише одну з 16-ти постійних депутатських комісій очолює жінка – комісію з питань базових галузей економіки, соціальної політики і праці.
У Дніпровській міськраді ситуація схожа. Депутаток 13 із 64, тобто ті ж 20%. Хоча за попереднього скликання впродовж 2010-2015 років налічувалося 27 жінок, а це вже 42% від загальної кількості. У керівництві міськради так само немає жодної жінки, а з 9-ти постійних депутатських комісій тільки дві очолюють жінки – комісію з питань екології та використання державних ресурсів та комісію з питань освіти, науки й культури.
За час попередніх скликань міськради і за майже 29 років незалежності України крісло мера Дніпра обіймали п’ятеро чоловіків, хоча тільки троє останніх обиралися безпосередньо дніпрянами.
Читайте також: «Вікно можливостей»: що говорили про місцеві вибори на Українському жіночому конгресі
Гендерний портрет регіону
У рамках канадського проєкту PRISM ще в 2012 році було створено Гендерний портрет Дніпропетровської області. Згідно з ним, жінки становлять більше половини населення Дніпропетровської області – 54 %, однак на сучасному ринку праці регіону існує помітний гендерний дисбаланс. Він полягає в нерівному представництві жінок на керівних посадах, у їх концентрації в найменш престижних галузях економіки та сферах діяльності, нарешті – в значно нижчій, ніж у чоловіків, оплаті праці в усіх без винятку галузях.
Амбітні політикині Дніпра
Наталія Демидова починала з роботи у райраді Дніпра ще у 2006 році і вже два скликання – депутатка міськради. Вона зараз керує постійною комісією міської ради з питань освіти, культури, молоді та спорту і є директоркою КП «Дитячий фтизіопульмонологічний медичний центр» ДОР». Планує висувати свою кандидатуру на виборах від політичної партії «Пропозиція», але на пост мера не балотуватиметься.
«Депутат – це така посада, де не зважаючи на стать, кожен повинен мати вольові якості. Якщо жінка мудра і має організаційні здібності, то вона рівна з чоловіком у політиці. Я завжди була лідеркою і ніколи не відчувала утисків, звикла до боротьби. Не було ситуацій, коли мені було складно через те, що я жінка. Але стати головою міськради – це не моя парафія. Мер – це «господарник», а моя місія – зробити «казку» з гарними змінами в маленькому мікрорайоні», – розповідає Демидова.
Юлія Дмитрова – відома волонтерка, співзасновниця ГО «TAPS Ukraine», яке займається підтримкою сімей загиблих Героїв АТО/ООС. Вперше стала депутаткою міськради 5 років тому від політичної партії «Українське об’єднання патріотів – Укроп», заступниця директора департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради. Вирішила балотуватися в жовтні від політичної партії «Пропозиція».
«У політику йдуть ті жінки, які можуть конкурувати з чоловіками, а іноді й бути кращими за них. Звісно, чоловікам іноді важко зрозуміти, що жінка може бути в деяких питаннях сильнішою, мудрішою, витривалішою і робити справи швидше і виваженіше. На посаді мера може бути будь хто, головне – ця людина повинна бути лідером чи лідеркою із гарними організаційними та управлінськими якостями», – переконана Юлія Дмитрова.
Читайте також: «Вибори навиворіт»: Від чого залежить участь жінок у політиці
Лілія Богачева, членкиня правління Громадської ради при Дніпровській міськраді, директорка новоствореного у Дніпрі «Музею спротиву голодомору», займається екологічними питаннями. До березня 2020 року вона обіймала посаду голови Громадської ради і склала свої повноваження на користь Геннадія Корбана.
«Дніпро – патріархальне місто, ще в 90-ті роки воно було поділене на кілька бізнес-груп, якими керують чоловіки. Коли я працювала головою громради, постійно мала проблеми через те, що я жінка. Спочатку навіть бойкот був. Мені в очі казали: ти ж жінка, а ми чоловіки, тому краще в усьому розбираємося. Із представниками влади також було багато моментів. Вони ігнорували те, що я казала тільки тому, що я жінка, навіть якщо це були 100% правильні речі», – зауважує співрозмовниця.
Ірина Грицай – науковиця, з 2019 року – заступниця голови Дніпропетровської облдержадміністрації.
«У розвинутому суспільстві людину розглядають за її вчинками та за професійними якостями, а не за тим, яка в неї стать. Якщо хтось хоче досягнути успіху в політичній кар’єрі або бізнесі, то не має права звертати увагу на труднощі, особливо якщо вони стосуються упередженого ставлення до статі. Більшість зі списку рейтингу впливових жінок – політикині вищих щаблів влади і жінки з бізнесу. Це говорить про те, що жінки поступово відвойовують свої позиції, зараз абсолютно чітко простежується легітимізація – сприйняття суспільством того, що політика не повинна бути однобокою і сексистською. Має бути паритетна демократія, а ухвалювати важливі для держави рішення повинні і чоловіки, і жінки. Я вважаю, що 20% депутаток в облраді – це гарні показники на сьогодні, бо процес іде, і поступово все ж такі руйнуються стереотипи суспільства», – говорить Ірина Грицай.
Читайте також: Конкуренція за жінок як тренд: висновки виборчого моніторингу
Галина Булавка – перша жінка в Україні, яка обіймала посаду голови обласної ради, була першою головою обласної ради Дніпропетровщини, яка виступила з парламентської трибуни. Крім того, Галина – одна з небагатьох претенденток на посаду мера Дніпра за всю історію міста. У 2015 році вона обіймала посаду виконуючої обов’язки міського голови Дніпропетровська і брала участь у виборах у 2010 і 2015 роках як кандидатка на посаду міського голови. Депутатка Дніпропетровської облради (2006–2010). У 2014 році Булавка балотувалася до Верховної Ради по списку Опозиційного Блоку.
«Я мріяла, щоб люди мали повноваження управляти своїми територіями. Закон це дозволяє. Однак виборці постійно хочуть обрати сильного господарника. Не розуміють, що саме вони повинні бути господарями свого життя. На мій погляд, у кандидата чи кандидатки, незалежно від статі, головною рисою повинна бути повага до людини», – пояснює свою поразку на виборах Галина Булавка.
Читайте також: Мішель МакҐрорті: «Ми вчимо жінок збирати гроші на виборчу кампанію»
Юристка, правозахисниця та волонтерка Юлія Сегеда ще остаточно не вирішила щодо висування своєї кандидатури на посаду міського голови Дніпра, але однозначно планує стати депутаткою міськради. Членкиня партії «Європейська Солідарність». З-поміж іншого працює з темою захисту прав дітей.
«Я 10 років займаюся соціальною адвокатурою і знаю, як вносити відповідні зміни і реалізовувати соціальні проєкти правового та соціального захисту в місті. Для цього хочу стати депутаткою. Дніпро кланове, складне з боку груп впливу і дуже туге на зміни місто, бо досі багато голосів на виборах набирають представники старої влади. Я впевнена, що Дніпро потребує жінку-мера: досвідчену, розумну, амбітну, дипломатичну, яка зможе об’єднати інтереси людей із різних груп впливу і співпрацювати з навіть з тими, хто ворогує. Це нелегко, але можливо», – говорить Юлія Сегеда.
Що змінять квоти?
Із 5 вересня 2020 року, офіційно розпочнеться старт виборчого процесу чергових місцевих виборів в Україні, і кожна політична сила, яка буде брати участь у місцевих виборах, змушена буде забезпечити гендерну квоту. Зокрема буде враховуватися квотний принцип представництва жінок і чоловіків у партійних списках кандидатів.
«Якщо партія не буде дотримуватися гендерної квоти, її список не буде прийнятий виборчою комісією. Як будуть голосувати люди, – це інше питання. Але є багато фахових політикинь, і ми розуміємо, що жінок все одно буде більше у місцевих радах ніж зараз», – пояснює тренерка Національного Демократичного Інституту Олена Моргун.
Читайте також: Євросуд із прав людини: Гендерні квоти не порушують права чоловіків на виборах
Згідно з новим Виборчим кодексом справді посилюється відповідальність за недотримання гендерної квоти. Списки не будуть зареєстровані, якщо партія проігнорує квотування. До того ж, партія зобов’язана розставити у списку всіх кандидатів та кандидаток таким чином, що жінки гарантовано в пропорції не менш ніж 40% пройдуть до органів місцевого самоврядування. Тобто в кожній п’ятірці переліку кандидатів щодо виборів до місцевої ради у громадах від 10 тисяч виборців має бути збережена пропорція двоє до трьох: або три чоловіка і двічі жінки, або три жінки і два чоловіка.
«Рівність – це норма права, Конституції України і більшості країн світу. Чоловіки і жінки мають рівні права. А якщо різні люди будуть представлені на різних щаблях влади, буде більше справедливості, більше захищеності і щастя в країні. Важливо побачити проблеми всіх людей, які працюють у різних сферах, тому ми залучаємо і навчаємо тих, хто входить до мало представлених у політиці груп населення: жінок, молодь, внутрішньо переміщених осіб, ветеранок та ветеранів, людей із інвалідністю тощо. Щоб цих людей почули, вони мають бути при владі», – говорить Олена Моргун.
Нині Дніпропетровщина є, без сумніву, патріархальним регіоном, однак саме зараз відбуваються глобальні зміни в суспільстві, і це стосується не лише введення гендерних квот. Бо мова йде перш за все про зміни у свідомості людей. Жінки стають більш впевненими, цілеспрямованими та вольовими, вони не бояться труднощів і будують особисті кордони, а чоловіки це відчувають і усвідомлюють, що таке рівність у політиці, приймають її. Ці процеси характерні не лише для політичної сфери, а й для бізнесу, сімейних стосунків тощо. Хочеться вірити, що відбувається позитивна динаміка, і паритет зрештою поступово буде досягнутий в усіх сферах життя. Неконструктивний патріархат змінюється на продуктивне партнерство.
Тетяна Кондрашевська, для 50%
