Головна Статті Сексизм – спільна справа? Що говорить про нас реакція на новий образ Юлії Тимошенко

Сексизм – спільна справа? Що говорить про нас реакція на новий образ Юлії Тимошенко

Юлія Тимошенко під час пресконференції у Верховній Раді
Юлія Тимошенко, фото: ba.org.ua

25 січня, у перший робочий день Верховної Ради, лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко прийшла до парламенту з новою зачіскою. Про це повідомляє кореспондент #Букв. Юлія Тимошенко крім зачіски змінила і колір волосся. На засіданні погоджувальної ради лідерка «Батьківщини» сиділа без окулярів, хоча до цього досить тривалий час їх носила.

На засіданні Тимошенко говорила про тарифи. Сказала, що в Україні не існує ринку газу, тому Уряд не має права маніпулювати тарифами для населення.

Не останнє видання на ринку пише ось цю новину. Вдумаймося: цілий кореспондент у Верховній Раді повідомляє про нову зачіску депутатки. Про те, що Тимошенко сказала по суті справи, чи  відповідає це дійсності, що це означає і для чого вона це говорить, на жаль, кореспондент не повідомив.

Інше видання публікує той сам текст. Після нього додає:

27 листопада Юлії Тимошенко виповнилося 60 років.

А в грудні стало відомо, що політикиня знову стала бабусею — її дочка Євгенія народила сина. У Євгенії Тимошенко вже є 4-річна дочка й 1-річний син.

Українські, та й не тільки, сайти зарясніли заголовками-варіаціями на тему: «Тимошенко змінила образ». У висвітленні цієї теми умовно солідні видання цілком солідаризувалися з таблоїдами. А соціальні медіа вибухнули критикою не так зачіски, як пластичної хірургії, до якої, судячи з фото, вдалася Тимошенко.

«Виглядає так, наче бджоли покусали, а меле, як в гарячці».

«2 місяці, коли українцям було дуже важко з такими тарифами і цінами, вона втратила на те щоб перетворити себе на куклу Барбі, це смішно!».

«…если все предыдущие пластики были терпимы, то тут мне не хочется обнять и прАстить. Господи, дай разум стареть достойно».

Що можна сказати? Юлія Тимошенко не вперше стає предметом обговорення саме завдяки своїй зовнішності. Знаменита коса, якою вона проектувала свій образ матері нації… Розпущене хвилясте волосся на весіллі доньки – бо не на роботі… Луївіттонівські сукні в обтяжку… Інвалідне крісло на Майдані… Окуляри і гладка зачіска, коли будували образ інтелектуалки-візіонерки…

Все це була свідомо створена візуальна комунікація якихось сенсів. Все це робилося саме для того, щоб зовнішність обговорювали. Щоб упізнавали, пам’ятали, тримали на радарі.

І ось, нова картинка. От тільки що нею намагається сказати про себе політикиня? Це заявка на майбутні президентські вибори?

На жаль, заява Тимошенко на гарячу тему – тарифна політика в газовій сфері – залишилася мало поміченою. Чи так і мало бути? Не впевнена.

Читайте також: «Оцінювати дії, а не зовнішній вигляд»: у Раді відреагували на сексистський жарт Зеленського

Ось іще симптоматичний коментар з Фейсбуку: «Слово взяла Юлія Тимошенко. Голос ніби її, руки з довгими, на жаль, не королівськими, нігтями… Але що з обличчям? Чи невдала пластика, чи макіяж такий? Я вже не чула її слів, а думала: чому наші деякі жінки не хочуть і не вміють красиво ставати старшими і мудрішими?»

Так, наша обтяжена інформаційними приводами увага і перенавантажений мозок завжди оберуть легшу тему для обговорення. Ту, яка викличе емоцію. Ту, яка не потребує енергозатрат на залучення раціональної частини нашого мозку.

Тарифи – гаряча тема, але розбиратися в сенсі сказаного більшості людей не захочеться. А для чого, якщо в цей час можна позахоплюватися вічно молодою Юлею або покритикувати вічнозелену, але не першої свіжості Юльку. Зрештою, ті самі люди не так давно вторили нав’язаному кимось ярлику «баба Юля», натякаючи на постаріле обличчя політикині.

Чоловічу зовнішність аудиторія обговорює далеко не так охоче. Дісталося хіба що соратнику Зеленського Сергію Сивохо, чия імпозантна зовнішність дала плідний ґрунт для неприємних порівнянь. І схуднення Петра Порошенка не пройшло непоміченим в опозиційних до нього ЗМІ. Проте «ненормативну» зовнішність чоловікам прощають значно легше, ніж жінкам.

Власне, жінки догодити не можуть ніяк: критикують і тих, хто набрав вагу, і тих, хто схуд. І тих, хто одягається у люксові бренди, і тих, хто обирає комфорт. Тих, хто виставляє напоказ свої принади, і тих, хто просто змінює колір волосся.

«Корабельна сосна» і «піддута» Ірина Аллахвердієва, груди Олександри Клітіної, яка «отримала посаду через ліжко» і, звичайно, одвічна тема віку публічних жінок: хтось, як Юлія Тимошенко, занадто стара, а хтось, як колишня заступниця Авакова Анастасія Дєєва, надто молода.

Читайте також: Наталія Бойко: «Мені казали: «Ой, ви така красива й молода, а вже заступник міністра!»

Парламентські фотографи з апетитом фотографують депутатські черевички, спіднички та інші елементи одягу. Об’єктивація жінок-депутаток, на жаль, є частиною медійної норми. А об’єктивація жінок в цілому – норми соціальної.

Чого гріха таїти – сама Юлія Володимирівна заохочувала обговорення свого образу. І її можна зрозуміти: для чого говорити складні речі, якщо увагу і любов електорату можна завоювати значно простішим чином? Політики і політикині ніколи не цурались апелювати до найпростіших тригерів, до емоцій, до інстинктів – і далеко не завжди до найкращих. Голос на виборах є голос, чи то він виник тому, що людина вивчила програму політика, чи тому, що їй  подобається його чи її вигляд, чи тому, що ім’я на слуху…

Жінки незгірш чоловіків критикують публічних жінок. У той час як лідерки думок закликають жінок до солідарності та взаємної підтримки, ми, жінки, надто часто ставимося до успішних жінок негативно. Дослідники кажуть, що це тому, що чоловіки з дитинства привчені змагатись і конкурувати, а від дівчаток очікують іншої, неагресивної поведінки, тому в нас не вистачає ефективних моделей конкуренції.

Свіжий звіт Wilson Center показує: онлайн-знущання і дезінформація, спрямовані на жінок, не лише дуже поширені, а й становлять загрозу національній безпеці.

Гендерні стереотипи, які медіа формують навколо жінок, підсилюють мізогінію і відлякують жінок від того, аби брати участь у публічному житті.

Якщо ми очікуємо, що політикині та інші публічні жінки повинні конкурувати не зовнішніми атрибутами, а ідеями та вчинками, то й самим треба вчитись інакше ставитися до цих публічних жінок. Врешті-решт, ми самі зацікавлені, щоб наші інтереси були представлені в органах влади, враховувалися при прийнятті рішень та законів. То чому ж ми, коли бачимо публічних жінок, забуваємо, що всі ми – люди?

Ярина Ключковська, експертка з комунікацій, для 50%

Більше публікацій
Більше публікацій Ярина Ключковська
Більше публікацій Статті