Home Відео Ширлі Чізолм: Непідкупна й непокірна

Ширлі Чізолм: Непідкупна й непокірна

Вона могла одягнути помаранчево-коричневу кофтинку з химерними кружечками або червоно-синю сукню в квіточку і так піти на засідання Конгресу США. Образ завжди доповнювали незмінні окуляри та пишні кучері. Щоправда, на перше засідання все ж одягнула білосніжний костюм – тоді, в 60-ті, білий колір символізував боротьбу жінок проти дискримінації. Завжди яскрава і помітна, вона взяла на озброєння гасло «Непідкупна й непокірна», яке зрештою стало феміністичною мантрою. Вона підкорювала серця й підкупляла своєю запальною вдачею, принциповістю та вірою, що жодна боротьба не буде марною, якщо вірити в те, за що ти борешся.

Ширлі Чізолм. Політикиня, учителька, письменниця, перша темношкіра жінка, яка потрапила до Конгресу США і балотувалася на посаду президента від Демократичної партії. Про неї ходять легенди, на її честь зводять монументи, називають парки і знімають фільми. Причому щойно заходить мова про Чізолм, то майже гарантовано хтось згадає про… стілець.

Розбити скляну стелю

Ширлі Чізлм народилася і виросла в Брукліні, Нью-Йорк. Частину дитинства провела на фермі в дідуся й бабусі на острові Барбадос. Коли повернулася у США, навчалася у державній школі. У 1946 році закінчила Бруклінський коледж, працювала вихователькою в дитсадку. Отримала ступінь магістерки в Колумбійському університеті. Була членкинею сестринської організації Delta Sigma Theta Sorority, Incorporated, а також очолювала Центр з догляду за дітьми. Загалом до обрання в Конгрес Чізолм віддала дошкільній освіті близько 20 років. Потім пішла в політику.

У 1964 році її обрали до Асамблеї штату Нью-Йорк (нижня палата парламенту штату – ред.). Через чотири роки зважилася балотуватися до Палати представників. Ширлі відразу зосередилася на гендерній проблематиці. Один із її опонентів під час агітації любив повторювати, що саме чоловік найкраще підходить для того, щоб представляти людей у законодавчому органі («округу потрібен чоловічий голос у Вашингтоні, а не голос «маленької вчительки»).  Однак політикиня довела, що це неправда. Вона проводила сотні зустрічей, а щоб люди на них приходили, їздила Брукліном на вантажівці й запрошувала до розмови, виголошуючи гасла в гучномовець. Це був єдиний спосіб «достукатися» до виборців, адже ЗМІ цілковито ігнорували кандидатку й не писали про неї.

У ніч, коли Чізолм перемогла на виборах, вона сказала своїм прихильникам і прихильницям: «Дорогі друзі, сьогодні вночі сталася дуже важлива річ. Важлива не стільки для мене, скільки для вас – людей цієї громади. Після багаторічної боротьби нам нарешті вдалося обрати голос, який буде вашим голосом у залах Конгресу Сполучених Штатів».

«Я не збираюся просто сидіти тихо і спостерігати»

Першого робочого дня Ширлі прийшла в білосніжному костюмі. Білий колір віддавна був кольором боротьби жінок проти дискримінації. Ще з тих пір, як суфражистки влаштовували масові мітинги, вдягаючись у білі шати, щоб привернути увагу до своїх вимог. Цей символізм також став у пригоді, коли почалася друга хвиля фемінізму, тож Чізолм недарма вдягнулася саме так. За сім термінів (!) свого перебування у Палаті представників США (1969-1983) вона зарекомендувала себе як неабияка борчиня за справедливість.

«Я не збираюся просто сидіти тихо і спостерігати. Маю намір зосередити свою  на проблемах людей», – заявила політикиня. І саме це вона й зробила, виступивши проти війни у ​​В’єтнамі у своїй першій промові.

Також відомо, що Чізолм призначили до Комітету з питань сільського господарства, однак вона оскаржила це рішення і отримала призначення до Комітету у справах ветеранів, який хоч і не був одним із її головних пріоритетів, проте більше відповідав її округу. 

«У моєму районі набагато більше ветеранів, ніж дерев», – резюмувала Ширлі.

Про цю історію, але з дещо іншою конотацією згадував президент Барак Обама, коли в 2015 році посмертно нагороджував Чізолм президентською медаллю Свободи.

«Коли Ширлі призначили до Комітету з питань сільського господарства, незважаючи на те, що її округ був у Нью-Йорку, вона пожартувала: «Мабуть, усе, що вони у Вашингтоні знають про Бруклін, – це те, що там росте дерево» (згадка про відомий роман Бетті Сміт «Дерево росте в Брукліні» – ред.). 

«Жінки в цій країні повинні стати революціонерками»

Нині в Конгресі 102 жінки, і 20 із них темношкірі. Тоді ж у Конгресі працювали лише 10 жінок, і Чізолм була серед них єдиною афроамериканкою. Вона часто потерпала від того, що колеги-чоловіки ігнорували її ініціативи, не сприймали серйозно та всіляко їй перешкоджали.

«Жінки в цій країні повинні стати революціонерками. Ми повинні відмовитися приймати старі, традиційні ролі та стереотипи», – наголошувала політикиня.  

21 травня 1969 року вона виголосила знакову промову «Рівні права для жінок». Це один із її найвідоміших виступів, у якому йшлося про утиски прав жінок. Як наголошувала Ширлі, для всіх є звичним, що жінка працює бібліотекаркою, секретаркою або вчителькою, а не адвокаткою чи політикинею.

«Якщо вона йде в офіс на співбесіду, то перше, про що її запитують: «Чи вмієте ви друкувати?», – зазначала Чізолм.

Вона також звертала увагу, що жінки становлять більше половини населення США, однак тільки 2% жінок на той час обіймали керівні посади. На думку Чізолм, жінки довгий час не боролися за свої права, тому «упереджене ставлення до них усе ще є прийнятним». Однак наприкінці 60-х років ситуація нарешті почала змінюватися.

«Якщо ми вже досягли рівності, тоді чому кожного разу, коли котрусь жінку обирають до Конгресу, це сприймається як неабияка подія?.. Як темношкіра жінка, я не з чуток знаю про расові упередження. Але правда в тому, що в політиці до мене набагато частіше упереджено ставилися, тому що я жінка, а не тому, що я темношкіра», – заявила політикиня. 

Крім того, у цій промові вона висловила зауваги щодо спеціального захисту для працюючих жінок у США.

«Я не можу зрозуміти, чому це необхідно. Жінкам не потрібен ніякий особливий захист, якого нібито потребують лише вони і не потребують чоловіки. Натомість нам потрібні закони, які мають захищати всіх працюючих людей, гарантувати їм справедливу оплату, безпечні умови праці, захист від тимчасових звільнень і отримання гідної пенсії. Чоловіки й жінки цього однаково потребують», – була переконана Чізолм.

У 1970 році Чізолм виступила з рішучою заявою, вимагаючи відставки Едгара Бермана лікаря та друга колишнього віце-президента Губерта Хамфрі. Під час засідання одного з комітетів Демократичної партії, Берман стверджував, що жінки ніколи не зможуть бути ефективними лідерками через «бурхливий гормональний дисбаланс».

«Можете уявити, що нашу країну очолила жінка-президент, у якої клімакс? І ось вона має ухвалювати термінове рішення щодо операції в затоці Свиней (відома невдала військова операція США на Кубі – ред.) або щодо зміцнення зав’язків СРСР із Кубою… Або ще гірше якщо така жінка тримає палець на ядерній кнопці», – заявив Берман, додавши, що жінка-президент певного віку може бути «прикладом цікавих розумових відхилень».

Тоді Чізолм та інші представниці жіночого руху відреагували досить активно, і Берману нічого не залишалося, як піти у відставку.

Похід у президенти

У 1972 році Чізолм стала першою афроамериканкою, яка балотувалася на пост президента США від Демократичної партії. Плануючи об’єднати темношкірих, жінок та виборців робітничого класу під гаслами своєї передвиборної кампанії, їй довелося боротися з політичними реаліями, сексизмом та расизмом.

«Я не є кандидаткою від темношкірих, хоча я темношкіра і пишаюся цим. Я так само не є кандидаткою від жіночого руху, хоча я жінка і теж пишаюся цим… Але я перш за все є кандидаткою від народу Америки», – наголошувала Чізолм у своїй промові, коли кандидувала на виборах.

ЗМІ писали, що Чізолм «бавиться у вагінальну політику, використовуючи тему прав жінок», жартували, що США «приречені на еру жіночого втручання у виборчий процес» і повсякчас нагадували, що в політикині немає шансів на перемогу. Крім того, журналісти, згадуючи про Ширлі, як правило, частіше писали про її зовнішній вигляд, зріст і навіть вагу (!), а не про передвиборні обіцянки («мініатюрна жінка, взута в чобітки зі шнурівкою», яка «мило шепелявить»).

Попри те, що її не підтримали ані білі феміністки, ані темношкірі американці, Чізолм завзято боролася. Багато колег-чоловіків звинуватили її в тому, що вона не порадилася з ними, що зрадила інтереси темношкірих і подалася у феміністки. Тим часом президентська кампанія також призвела до напруги у відносинах із феміністично налаштованими членкинями Конгресу, зокрема з Беллою Абзуг, яка зрештою підтримала Джорджа МакГоверна замість Чізолм.

«Якщо ви не хочете і не можете мене підтримати, тоді зійдіть із мого шляху. Робіть свою справу, а я робитиму свою», – казала Чізолм.

Один із найпомітніших моментів кампанії – замах на вбивство губернатора штату Алабама Джорджа Воллеса. Відомий своїми расистськими поглядами, він також балотувався, взявши на озброєння гасла про «сегрегацію зараз, сегрегацію завтра і сегрегацію назавжди». Саме Воллес зробив Чізолм дуже ефективну антирекламу. Агітуючи у Флориді, він закликав виборців: «Якщо ви не можете голосувати за мене, то голосуйте за Ширлі Чізолм!».

«Це забрало в мене всі голоси, «вбило» мене у Флориді, тому що мої виборці подумали, ніби ми з Воллесом про щось домовилися», – пригадувала Ширлі.

У Воллеса стріляли 5 разів, після замаху він лишився паралізованим. Політик був шокований, коли Чізолм відвідала його в лікарні, щоб висловити співчуття й підтримку. Через цей візит її розкритикували виборці.  

«Він сказав мені: «Що скажуть ваші люди?».  На що я відповіла: «Я знаю, що вони збираються сказати. Але я не хотіла б, щоб те, що трапилося з вами, траплялося ще з кимось». Тоді Уоллес розплакався».

Подейкували, що одіозний Річард Ніксон тоді зробив ставку на Чізолм і навіть нібито профінансував її кампанію, бо вважав, що її кандидатура мала посіяти расові та гендерні чвари серед демократів.  Тодішній президент США вдався до плану з кодовою назвою «Коштовний камінь», не гребуючи шпіонажем та іншими брудними й незаконними методами. Операція, яка нібито стосувалася таємного фінансування передвиборчої кампанії Ширлі Чізолм, називалася «Вугілля». Свідчення про це є в матеріалах про Вотерґейтський скандал. 

Однак достеменно відомо, що бюджет кампанії Чізолм був мізерним і становив лише 300 тисяч доларів. Про неї майже не було згадок у медіа, їй навіть спочатку не дозволили брати участь у телевізійних дебатах. Чізолм подала скаргу до Федеральної комісії зв’язку, щоб добитися участі бодай в одному ефірі. Також Ширлі довелося відстоювати появу свого прізвища в 12 бюлетенях для голосування.  Зрештою на з’їзді Демократичної партії вона отримала голоси 152 делегатів (10% від загальної кількості, що було досить гідним результатом, зважаючи на скромне фінансування), поступившись Джорджу МакГоверну.

Насправді Чізолм ніколи не очікувала, що виграє і стане президенткою. Але вона сподівалася, що її приклад надихне інших. І їй це вдалося. 

«Я балотувалася в президенти, незважаючи на безнадійні шанси, щоб продемонструвати політичну волю і відмовитися від визнання статусу-кво. Наступного разу, коли балотуватиметься жінка, темношкірий, єврей чи хтось із тих, кого країна «не готова» обрати на найвищу посаду, я вірю, що її чи його відразу сприйматимуть серйозно… Я зробила це, бо хтось мав це зробити першим. У цій країні вважається, нібито всі можуть балотуватися у президенти, однак це ніколи не було правдою», – пояснила вона.

«Багато людей не усвідомлювали, що я є серйозною кандидаткою. Але врешті-решт вони зрозуміли, що я мала рацію, і що в моїх словах був сенс», – згадувала Чізолм після закінчення виборчих перегонів. 

Відео 1974 року

Чізолм довелося роками докладати зусиль, аж поки її почули, зрозуміли й почали наслідувати. Будучи конгресвумен, вона з-поміж іншого боролася за створення спеціальної програми додаткового харчування для новонароджених та дітей-дошкільнят, створювала федеральні фонди для догляду за дітьми, а також захищала освітні програми та програми з охорони здоров’я, які ветував президент Джеральд Форд.

Пішовши з Конгресу в 1983 році, Чізолм зосередилася на викладацькій роботі. Стала співзасновницею Національного політичного конгресу темношкірих жінок. Згодом президент Білл Клінтон запропонував їй очолити посольство США на Ямайці, однак Чізолм відмовилася через поганий стан здоров’я. Переживши кілька інсультів, вона померла 1 січня 2005 року.

«Я хочу, щоб мене запам’ятали не як першу темношкіру жінку, яка балотувалася в президенти США, а як темношкіру жінку, що жила в ХХ столітті й змогла бути собою. Я хочу, щоб мене запам’ятали як жінку, котра наважилася стати каталізатором змін в Америці», – казала вона.

І її запам’ятали

У липні 2019 року в Брукліні відкрили величезний парк на честь Ширлі Чізолм, а в Проспект-парку споруджують пам’ятник.

У квітні 2020 року на екрани вийшов серіал «Місіс Америка». У ньому йдеться про протистояння феміністок, які боролися за прийняття поправки про рівні права для чоловіків і жінок, та їхніх противниць, котрі стверджували, що така поправка позбавить їх традиційних жіночих привілеїв і зруйнує інститут сімейних цінностей. Однією з героїнь є Ширлі Чізолм, яка в липні 1971 році долучилася до створення Національних жіночих політичних зборів (National Women’s Political Caucus), щоб допомагати жінкам балотуватися на високі посади. Вона відкрито висловлювалася за прийняття поправки про рівні права й була однією з перших, хто заявив, що від цього виграють не лише жінки, а й чоловіки. Роль Ширлі грає актриса Узо Адуба. Для неї шили спеціальне вбрання з оригінальними принтами, щоб відтворити саме той одяг, який Чізолм носила в ті роки. Тож психоделічні яскраві малюнки отримали нове життя.

Щодо політики, то приклад Чізолм неодноразово надихав і продовжує надихати американських політикинь.

Так, Гілларі Клінтон під час президентських перегонів неодноразово цитувала Ширлі.

Екс-генпрокурорка Каліфорнії й сенаторка Камала Гарріс, яка брала участь у виборчих перегонах від Демократичної партії, надихнулася досвідом Ширлі й використала у своїх рекламних матеріалах точнісінько таку ж кольорову гаму, яку свого часу використовувала Чізолм.

Конгресвумен Барбара Лі – соратниця і подруга Чізолм. Вони познайомилися, коли Барбара була студенткою й долучилася до команди політикині під час президентських перегонів у 1972 році.

«Чізолм сформувала власне сміливе й прогресивне бачення своєї політичної діяльності й змоделювала якісно інший, більш інклюзивний тип лідерства. Вона надихнула на поступ ціле покоління темношкірих жінок, спонукаючи їх до наслідування. Мене вона навчила, що єдиний спосіб впливати на політичну систему – це бути залученою.  «Ви нічого не досягнете, якщо будете стояти осторонь, скиглити й скаржитися. Вам вдасться досягнути успіху, якщо ви втілюватимете свої ідеї в життя», – процитувала політикиню Барбара Лі.

Тамая Деннард, яка в 2018 році пройшла до міської ради Цинциннаті, під час присяги тримала в лівій руці розкладний стілець червоного кольору. Це невипадково, адже саме Ширлі Чізолм свого часу сказала, що «якщо вам не дають місця за столом, тоді варто принести з собою розкладний стілець». Ця фраза стала крилатою і її дуже часто цитують, зазначаючи, що Чізолм завжди саме так і робила впродовж своєї політичної кар’єри.

Вікторія Кобиляцька, 50%

Фото: time.com, latimes.com, womenshistory.org, dailykos.com, theguardian.com, loc.gov, thenation.com, history.house.gov, fashionista.com,www.nps.gov,jofreeman.com
Більше публікацій
Більше публікацій Вікторія Кобиляцька
Більше публікацій Відео