Попри те, що всі нібито знають, що 8 Березня – це Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир, але тим не менш оце «Міжнародний жіночий день» трактують по-своєму, і рідко в якому колективі обходяться без традиційних застіль «напередодні свята», тостів «За нашх жіночок!» і «За нашу прекрасну половину!», а часто – такими застіллями та ще й тюльпанами – як варіант, мімозами – усі згадки про жіночі права й боротьбу за них і обмежується: ніби хтось давно виборов, а наше діло – святкувати.
Що думають жінки-лідерки про Восьме березня? Чи логічним є вихідний у цей день?
Про це ми розпитали політикинь. Обрали жінок, які працюють у радах різного рівня – від Верховної до ОТГ, одна жінка є очільницею управління органів місцевого самоврядування.
Усі учасниці опитування є представницями різних політсил, у кожної – свій досвід і своя команда. Як сприймають Восьме березня і що роблять для того, щоб захистити права жінок – читайте у прямій мові.
Галина Васильченко, народна депутатка України, «Голос»
Я маю смішну історію, пов’язану з 8 Березня. Коли я була в 3-му класі (а це було незадовго після того, як Україна здобула незалежність), наша вчителька вирішила організувати на 8 Березня сюрпризи для дівчат. Кожен хлопець у класі витягував ім‘я однокласниці, якій мав зробити подарунок. Однак мені зробили два подарунки: один хлопець, який справді витягнув моє ім‘я, а другий – якому я подобалася. Усе б нічого, але я подумала: «Як я піду додому з двома подарунками, а всі інші дівчата з одним? Це ж несправедливо та й виглядає не дуже гарно». Тож прийняла таке дитяче рішення: серед подарунків була велика коробка цукерок. Ми з подругою роздали їх в під‘їзді сусідам. І мені на душі спокійніше, і сусідам приємно.
Але це було в дитинстві, а деякі політики й донині сприймають Восьме березня як «День краси», «День весни», «День всіх жінок». Є такі колеги по парламенту, які полюбляють на 8 Березня приходити з квітами, щоб привітати «прекрасну половину статі».
Коли жінок вітають політики на білбордах – це, взагалі, прояв сексизму і нагадування про те, що жінки, нібито, «слабка стать». Сподіваюсь, що з часом ці привітання зникнуть як явище. Хай ліпше на білбордах нагадують про гендерну рівність.
Ідеально буде, коли більшість політиків (як жінок, так і чоловіків) будуть наголошувати: 8 Березня – це не свято квітів, краси та жіночності. 8 березня – це день боротьби за жіночі права. У цей день важливо привертати увагу суспільства до захисту прав жінок у різних сферах життя, до їхніх професійних досягнень, до дискримінації на основі статі та проявів сексизму, до домашнього насильства.
Я не проти, щоб вихідний цього дня скасували. Бо якщо глянути на світовий досвід, то 8 Березня як державний вихідний є в пострадянських та соціалістичних країнах. Усе-таки я прихильниця того, що Україна має позбуватись радянського минулого, а на державному рівні мають відзначатись ті свята, які знаменують важливі події для України.
Юлія Хомчин, депутатка Львівської міської ради, «Самопоміч», директорка Інституту стратегії культури
Восьме березня – свято гендерне, пов’язане з боротьбою жінок за свої права і вже, однозначно, вказує на рівноправність статей. Святкувати чи ні – це взагалі добровільна справа. Не буває радості за календарним приписом. Якщо і радіти – то хіба просто вихідному дню.
До білбордів чи сітілайтів з вітаннями жінкам я ставлюсь негативно. Зазвичай, там ніякого креативу, поганий фотошоп, і без того не сильно побиті відчуттям справедливості чи гострого інтелекту обличчя державних мужів. Ще буває – з квітами в руках, чи, прости, Господи, в зубах. Та хай Бог милує!
Читайте також: Вісім способів відсвяткувати 8 Березня з користю
Стосовно зайвого вихідного дня – ніхто не проти, але я однозначно проти цього зайвого руху з тюльпанами, трояндами, олів’є…
Наприклад, в Берліні 8 березня також вихідний день, але подібного ажіотажу немає. Це день боротьби жінок за права, а не день дарування квітів, чи день, з нагоди якого треба чоловіку приходити додому з квітами.
Соломія Риботицька, депутатка Львівської обласної ради, очолює міжфракційну групу «Рівні можливості»
Я очолюю Міжфракційну депутатську групу «Рівні можливості» у Львівській обласній раді. Ця група для відстоювання рівності, а також підтримки прав обох статей. І якщо говорити про права жінок, то нам ідеться не про один день у році.
Усі ці привітання у газетах чи на білбордах «Дорогі жінки, вітаю вас з 8 березня» – це нам не потрібно. Жінок треба поважати щодня.
У нас просто стереотип 8 березня зберігся з Радянського Союзу, тому часто говоримо тільки про красу і квіти. Але Восьме березня може бути днем, у який пригадують, що жінки досі відстоюють право на рівність.
Олександра Сладкова, начальниця управління екології Львівської міської ради
Кажуть, нашій економіці вихідні шкодять. Тому з точки зору економіки, 8 Березня, може, і треба скасувати, але для мене кожен вихідний – це можливість надолужити те, що не встигаєш зробити в інші дні. Тому мені вихідні не заважають.
Мені дуже подобається традиція жіночого маршу на 8 Березня. Я в ньому беру участь. Для мене це чудовий день, щоб ще раз подумати про права жінок.
Читайте також: «Політика — це жіноча справа»: чому треба йти на Марш жінок 8 березня
Всі якісь дописи пишуть у соцмережах, щось думають про те, що є правами жінки і де вони порушуються – це важливо, як на мене.
Я працюю керівницею структурного підрозділу Львівської міської ради. Людей часом дивує, що я жінка, та ще й доволі молодого віку.
Але я фізично відчуваю, як з кожним роком ситуація змінюється. Люди сприймають це дедалі легше – і твій молодий вік, і те, що ти жінка, бо в нас все більше стає молодих людей на керівних посадах, все більше стає жінок-керівниць. І тепер, коли жінка-керівниця приходить на нараду, то це вже не є чимсь дивним.
Я працюю з Львівською міською радою 10 років, ситуація мінялася на очах.
Мене, наприклад, завжди ображало, коли приходиш на нараду, а люди, які бачать тебе вперше, вітаються за руку з чоловіками, а жінка – ну, це так, вітатися, в принципі, й не треба.
Я довго була єдиною жінкою у комісії з безпеки руху. І там попервах було так: чоловіки прийшли, самі між собою привіталися, а я – як порожнє місце. Бо є чоловіки, які, хоч і не вітаються за руку, але вони хоч якось вітаються, ну і добре. Але є такі, які звертають на тебе увагу раз на рік – 8 Березня. Так ліпше б просто щодня віталися, чесне слово.
Ірина Перун, голова Івано-Франківської територіальної громади Яворівського району
Я люблю це свято, і це точно має бути вихідний. Дуже приємно, коли в цей день тебе просто вітають за те, що ти жінка, дарують квіти. На Восьме березня я відпочиваю, ми збираємося родиною, готуємо святковий обід. Водночас, я розумію, що Восьме березня – день, коли ми маємо особливо замислитися над жіночими правами. Але що таке думати? Це дбати ще багато днів після того і до того. Наприклад, ті самі пандуси, аби жінці з візочком, а також старшим людям легше було зайти у поліклініку, лікарню чи до якогось іншого закладу. Ми виділили зараз 300 тисяч з місцевого бюджету, щоб облаштувати такі пандуси.
Чи відчуваю я себе рівноправною з чоловіками щодня? Мабуть, ні. На роботі мої заступники мене поважають, допомагають, якоїсь важкої роботи не дозволяють робити. Але, водночас я, як і багато жінок, приходжу додому з роботи, мушу готувати їсти, багато домашньої роботи. Буваю дуже втомлена. У наших селах ще далеко до гендерної рівності.
Анна Герич, для Жінки: 50%