Традиційне відкриття міжнародних військових навчань «Сі Бриз-2018» цьогоріч в Одесі, як не дивно, запам’ятається багатьом не стільки за фактом самої події, скільки скандальною заявою голови Одеської обласної ради Анатолія Урбанського: політик дозволив собі фривольний жарт про жінок і військових.
Не можу сказати, що почуте сильно здивувало: пан Урбанський і раніше, зокрема й під час сесій, дозволяв собі досить вільні «жарти» на кшталт: «Дам вам слово, бо у вас такі гарні блакитні очі», – стосовно депутатки.
Або чого варте привітання від його імені жінок з 8 Березня, в якому сказано, що «душевний труд» жінок «робить наше життя комфортнішим і теплішим».
Проте цього разу голова облради пішов ще далі: відкриваючи військові навчання, він висловив впевненість у тому, що «особливо… дуже щаслива через проведення цих щорічних навчань жіноча половина Одеси і Одеської області».
Всі почули, але ніхто не зреагував. Спочатку. Дехто навіть сміявся.
Не знаю навіть, що більше з цього мене вразило: що це можна було сказати чи те, що це можна було пропустити повз вуха.
І тільки після того, як ми опублікували новину, одеським сегментом Фейсбуку покотилася хвиля обурення.
Обурення, як на мене, стало цілком справедливим: натяк на секс-туризм був настільки прозорим, що його помітили не лише фемініст/ки, а й ті користувачі соцмереж, яких важко запідозрити у просуванні ідеалів гендерної рівності.
До того ж, у багатьох виникла неприємна асоціація з хрестоматійною фразою іншого «легітимного» політика про жінок, які навесні «починають роздягатися».
Реакція на цю подію не забарилася, і була вона багатовекторною. Щоправда, мушу визнати, що фактично всі ці вектори особисто мене засмутили.
Перший вектор – відсутність офіційної реакції Анатолія Урбанського і його оточення. «Ні обіцянок, ні пробачень», як співається у пісні.
Щоправда, у коментарях представниця прес-служби запевнила, що голова обласної ради просто «невдало процитував класика» (малося на увазі грибоєдовське «Кричали женщины «Ура!» / И в воздух чепчики бросали»), а загалом-то він з повагою» ставиться до жінок.
Другий вектор засмутив ще більше: блогери і користувачі, котрі, може, і не помітили б цієї фрази, стрімко підхопили новину, використавши її як предмет нищівної критики. Шкода, що деякі з них вирішили за доцільне перейти на особистості, досить різко втягнувши у цю ситуацію родину політика, його дружину і доньку.
Проте хоч як би ми критикували політиків, навряд чи доцільно згадувати їхні родини, якщо вони не є безпосередньо причетними до події, а натяки на «легку поведінку» дітей абощо є неприпустими.
По-друге, мета будь-якої критики – уникнення прикрих ситуацій у майбутньому, а не просто скандал.
Третій вектор полягав у тому, що одна з громадських організацій – Evalution – не лише зажадала вибачень від очільника обласної ради, а й провела акцію під будівлею ради.
З одного боку, акція протесту – це справедлива реакція.
З іншого, користувачі пізніше опублікували скриншоти повідомлень із соцмереж про те, як на цю акцію «запрошували» учасниць, пропонуючи їм грошову винагороду.
Звісно, стверджувати, що це достовірна інформація, неможливо, але й говорити про те, що ця організація є відомою і активною в Одесі, теж не доводиться.
Маю розставити крапки над «і»: запущена з моєї не такої вже й легкої руки «зрада» мала на меті не обговорення родинного життя голови обласної ради і не сумнівні акції протестів.
Більше того, є враження спроби, що називається, «заговорити» тему і створити враження, що нічого поганого голова облради не сказав, а обурилися лише любителі скандалів і нечесні конкуренти. Принаймні дуже б не хотілося, аби у автора невдалого жарту склалося саме таке враження. Натомість було б добре, аби політики всіх рівнів нарешті зрозуміли, що жарти про секс, еротику і жіночу красу аж ніяк не є доречними на офіційних заходах.
Зрозуміло, що політик, котрий впевнений у ролі жінки як «берегині роду», не змінить своїх поглядів вже завтра. Але не дозволяти собі недолугі жарти можна вже сьогодні.
Євгенія Генова, для 50%
