Євгенія Кулеба – депутатка Київради від партії «Слуга народу», членкиня постійної комісії з питань екологічної політики.
При цьому Євгенія не полишає громадської діяльності й далі займається розвитком публічних просторів, освітніх та культурно-мистецьких проєктів. За спиною команди ГО «Місто-сад» – сім років діяльності, вісім діючих проєктів у малих містах на сході України, сім діючих громад, що об’єднались для втілення ідей.
Екологія та урбаністика давно у фокусі інтересів Євгенії Кулеби, і вона продовжує цим займатися на посаді депутатки. Про пріоритети у роботі, протидію сексизму, ставлення до позиціонування «дружина міністра» Євгенія Кулеба розповіла в інтерв’ю 50%.
Чому громадська активістка Євгенія Кулеба пішла в політику?
Передусім протягом семи років я будую і керую організацією «Місто-сад». Моя мета – будувати стійкі системи. Політика для мене – це просто новий виклик і нові можливості реалізувати свої ідеї та плани.
Чи не сприйняли колеги з громадського сектора ваш похід у політику як зраду?
Мене не дуже цікавить, як сприймають мої вчинки інші люди: я вже доросла і маю сформовані погляди на життя. Для мене дуже важливо – досягати результату, і я не хочу розсіювати свою увагу на те, хто що з цього приводу думає.
Так, несправедливі образи і судження засмучують, але я навчилась з цим жити. Наприклад, людей, які дозволяють собі образи в соцмережах, я просто блокую. Я самостійно веду свої соцмережі, і там не лише робота, але й моє особисте життя. І я не хочу отримувати там негативу.
Для мене дуже важливо залишатися собою, не втратити себе заради досягнення великих політичних цілей. Якщо переді мною постане такий вибір – я виберу себе.
Коли ви балотувались до Київради, безліч медіа обрали заголовком «Дружина міністра МЗС йде до Київради». Як ви сприймали такі формулювання?
Я вважаю, що це природня реакція, бо бренд мого чоловіка й досі сильніший за мій. Зрештою, в суспільстві до влади і політики ставляться з більшим захопленням, ніж до культури, освіти, громадського сектору.
Звісно, мене це не радувало. Бо коли ти дуже багато працюєш (зовсім не менше, ніж твій чоловік, іноді й більше), а при цьому тебе оцінюють лише з точки зору особистих стосунків – це неприємно. Однак я не була здивована, бо це лише маркер нашого суспільства. Воно таке, яким є, і нікуди від того не дінешся.
У списку партії до Київради ви йшли першим номером, і багато хто припускав, що ви станете головою фракції. Але фракцію очолив чоловік, власне, усі голови фракцій у Київраді – чоловіки…
Є як є. Це реальність. Мені подобалась ідея стати першою жінкою, яка очолить фракцію в Київраді. Але я не дуже сильно засмутилась, що обрали не мене. Наш голова – хороший професіонал, а для мене це стимул для роботи.
Чи стикалися ви з сексизмом?
Я назвала б сексизмом відверту дискримінацію за статевою ознакою, наприклад, коли через стать тобі відмовляють у роботі або занижують зарплату. У своїй роботі я радше стикаюсь з побутовим хамством, аніж сексизмом. На мою думку, це пов’язано з особливостями освіти чи виховання, деякі люди просто звикли зверхньо ставитись до жінок, не вбачаючи в цьому нічого поганого.
І як ви протидієте такому ставленню?
Працюю. Найкращий спосіб переконати когось у ідеї рівності – показувати результат. Пояснювати, що не так, зазвичай, безрезультатно. Для певних ситуацій я маю набір досить різких фраз, аби вирівняти баланс в розмові. Загалом, нема єдиного патерну як діяти. Я не зважаю на подібні моменти, ставлюся до таких проявів іронічно, бо це відбувається в роботі постійно.
Сексизму дуже багато, я стикаюся з ним постійно і щодня, але він не заважає моєму руху вперед чи самооцінці. Це та реальність, у якій ти повинна жити, не засмучуватись і своїм прикладом змінювати стереотипи.
А як у вас ситуація з балансом між робочим та особистим?
Я менеджерка по своїй природі, а не лише за фахом. Намагаюсь знаходити час для роботи, родини і хобі. Але якщо скажу, що мені вдалося досягти балансу, то я буду лукавити. Зараз багато роботи. Бо й політика для мене нова сфера, вона потребує багато часу. І «Місто-сад» активно працює. Але вихідні – це час для родини. Крім того, я вірю, що важливо, аби спілкування було якісним. Можна провести цілий день із дитиною і бути в телефоні. А можна три години без гаджетів – і встигнути проговорити все важливе. І це буде продуктивно проведений час.
Маєте розуміння і підтримку з боку родини?
Звісно, відчуваю підтримку. Цікаво бачити, як мій приклад надихає дітей. У виборчий період у якийсь момент я зрозуміла, що донька балотується в президенти класу. Причому вона мене про це не попередила. Показала вже передвиборне відео, фінальну версію. Мене це зворушило, бо вона не відволікала, взяла ініціативу в свої руки та взяла на себе відповідальність. Наш приклад – ідеальний шлях для навчання дітей.
Які пріоритетні напрямки діяльності для вас зараз у Київраді?
Оскільки всі рішення мають базуватися на даних, зараз намагаємося проводити дослідження і збирати інформацію, щоб зафіксувати поточний стан у місті. Наприклад, отримали зйомки з космосу теплової карти Києва влітку, які показують як місто охолоджують водойми та зелені насадження. Ці дані ляжуть в основу урбаністичних пропозицій щодо розвитку міста і збереження зелених зон.
Отримую дуже багато скарг про глибоку обрізку дерев. Тому зараз маємо прийняти проєкт рішення про інформування громади щодо обрізки за 10 днів до наміченої дати, а в перспективі маємо наміри розробити нові стандарти щодо догляду за кроною.
Одним із пріоритетів у вашій депутатській роботі заявлено роботу з гендерним паспортом Києва та впровадження гендерно орієнтованого бюджетування. Що це означає?
У сучасних містах є дві сфери, через які аналізуються бюджети – екологічна стратегія та гендерна чутливість. Це питання урбаністики та комфортності міста для проживання в ньому. Так сталося, що саме жінки частіше користуються громадським транспортом, ніж чоловіки, тому питання зручності громадського транспорту має гендерний відтінок. Жінки частіше гуляють із візочком, тому для них важлива безбар’єрність у місті. Якщо зробити місто зручним для жінок – воно буде зручним для всіх. Тому гендерне бюджетування – це важлива складова державної політики, яка має зробити місто комфортним для життя незалежно від статі. А гендерний паспорт – це власне портрет міста з точки зору цих моментів. Він уже готовий, скоро буде презентація. Ймовірно, що у ході використання гендерного паспорту доведеться дещо доопрацювати. Практика завжди вносить свої корективи.
Світлана Чернецька, для Жінки:50%
