Пандемія підкинула нові ідеї «чорним» політтехнологам, тож на час місцевих виборів кандидаток можуть неприємно дивувати спроби усунути їх від передвиборчої гонки різноманітними нечесними способами. Так, під час онлайн-дискусії «Насильство — #НеЦінаПолітики» одна з учасниць повідомила, що її опонент вдався до поширення неправдивої інформації. Виборцям розповідають, що жінка нібито хвора на коронавірус та закликають не зустрічатися не лише з нею, а й з її колегами та колежанками з політсили. Як діяти в таких випадках і як давати собі раду в інших подібних ситуаціях, коли хтось намагається дискредитувати вас під час виборів, поширює неприйнятні чутки, вдається до кібербулінгу чи переслідування?
50% записали поради від адвокаток і правозахисниць із «Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» Христини Кіт та Лариси Денисенко.
За словами Христини Кіт, у випадку з поширенням інформації про ймовірну хворобу йдеться перш за все про неетичну поведінку опонентів.
«Тут важлива комунікаційна складова. Пригадую, ми з колежанками говорили з приводу того, що коли мова йде про булінг, переслідування, певні звинувачення щодо політично активних жінок, надзвичайно важливо вміти комунікувати і говорити про це. І тут важлива робота також комунікаційників та комунікаційниць: як висвітлювати цю інформацію, як спростовувати, що говорити з приводу неетичної поведінки опонентів, і як це висвітлювати в себе на сторінці в соціальних мережах та на офіційній сторінці партії», — наголосила адвокатка.
У свою чергу, Лариса Денисенко зауважила, що ця ситуація досить неоднозначна і потребує вивчення та залучення різних думок.
«Тут є маніпулятивна інформація стосовно медичного стану або стану здоров’я людини. Загалом можна міркувати в той бік, що людину відзначають як джерело поширення небезпечного вірусу в часи, коли йдеться про карантинні заходи, бо ми фактично щодня бачимо збільшення захворювання на коронавірус у країні», — нагадала правозахисниця.
Читайте також: Місцеві вибори-2020: Сексизм як елемент «чорного піару»
Зрештою спікерки запропонували учасниці один зі способів захисту.
«Якщо про вас поширюють недостовірну інформацію, можна звернутися до суду, подати позов про визнання інформації, яка поширюється, недостовірною і зобов’язання цих осіб спростувати цю інформацію. Але тут потрібно зважати на той факт, що судові розгляди у нас є тривалими, і не завжди ми зможемо швидко й ефективно отримати позитивний результат. Однак це один із правових і серйозних способів захисту, який ви можете використовувати у своїй комунікаційній складовій. Після таких звернень до суду вас будуть позиціонувати як особу, яка може з правового боку реагувати на неетичну та незаконну поведінку опонентів», — зауважила Христина Кіт.
За її словами, дуже важливо, щоб жінки не боялися звертатися до суду. Адже нині в юридичній практиці, на жаль, мало позитивних прикладів, які б стосувалися захисту прав політично активних жінок, коли мова йде про насильство, цькування, переслідування або кібербулінг.
Дивіться також: Кампанія #НеЦінаПолітики: як допомогти тим, хто наважився говорити?
«Зараз ми маємо вже два випадки звернень на гарячу лінію, які стосувалися власне сексизму, приниження жінок і кандидаток у депутати. Один випадок — це коли на зборах голів громад жінці намагалися закрити рота, коли вона виступала і говорили, що «…йди помий вікна, йди вари борщ, тобі не місце в політиці». Ці висловлювання також звучали з вуст голови ОТГ, записувалися відеозвернення, у яких цю жінку систематично цькували та принижували. Наразі ми вже маємо завершальну стадію підготовки позову до суду про захист честі, гідності та ділової репутації й визнання цих тверджень дискримінаційними», — пояснила адвокатка.
Також під час дискусії робився акцент на тому, що обов’язково потрібно фіксувати всі факти. Якщо це відео в інтернеті, то краще завантажити його собі на комп’ютер. Робити скріни всіх повідомлень та коментарів у соціальних мережах. Зберігати лінки. Тобто старанно збирати все, що можна було б при потребі докласти як звернення до суду.
Так, одна з учасниць дискусії поскаржилася, що їй неодноразово пошкоджували автівку, але вона не знає, як довести цей факт.
«Я не зверталася в поліцію, бо немає записів відеокамер. Крім того, не хочу цього зараз робити, бо мене можуть звинуватити, що я піарюся під час виборчої кампанії», — пояснила жінка.
«Якщо це ще раз трапиться, навіть якщо немає камер, викликайте поліцію. Хай вони фіксують порушення. Але спочатку я б дуже радила вам сходити в СТО, щоб були відносно свіжі огляди стосовно того, в якому стані ваше авто. Це допоможе зрозуміти характер і часову прив’язку пошкоджень. Поясність ситуацію і беріть у них довідки щодо технічного стану машини. Крім того, зверніть увагу на можливих свідків. Це залежить від того, де припаркована ваша автівка. Можливо, хтось курив на балконі й бачив якусь метушню», — порадила політикині Лариса Денисенко.
Читайте також: #НеЦінаПолітики і місцеві вибори: Якщо вас не атакують, вас не сприймають усерйоз
Експертки зійшлися на тому, що найтяжче збирати докази у справах, які стосуються кібербулінгу.
«Переслідування в інтернеті мають дуже різні ознаки. Це може бути як психологічний тиск, так і непристойні пропозиції сексуального характеру. Ви маєте право подавати заяву про вчинення насильства відносно вас за ознакою статі, адже такі переслідування, які завдають вам психологічної шкоди, внаслідок яких ви переживаєте за свою безпеку, — це адміністративне правопорушення. І поліція мала б розслідувати такі справи і притягати винних до відповідальності. Однак тут є виклик перед працівниками поліції, адже найчастіше їм важко ідентифікувати кривдників, які реєструються в соціальних мережах і вчиняють насильство за ознакою статі відносно жінок», — зауважила Христина Кіт.
Тим часом, Лариса Денисенко розповіла про нещодавнє рішення Європейського суду з прав людини «Бутуруга проти Румунії», в якому якраз ішлося про кіберспостереження.
«У цьому рішенні порушувалося питання нереагування влади Румунії на переслідування. ЄСПЛ вказує на те, що в контексті домашнього насильства, якщо людина, яка переслідує жінку в інтернеті (наприклад, сканує її персональну інформацію, сканує переписку, постійно заходить на сторінку профілю і моніторить), то це кваліфікується як системний контроль, і за це має бути кримінальне покарання. Чоловіка було адміністративно покарано, він сплачував штрафи за поширення персональних даних, але ЄСПЛ наполягав на тому, що це має бути саме кримінально караний злочин. Навіть якщо йдеться про звичайний моніторинг соціального профілю», — зазначила Лариса Денисенко.
Заявниця Джина-Аврелія Бутуруга поскаржилася на насильницьку поведінку свого колишнього чоловіка. Він оглядав її електронні акаунти, зокрема в Фейсбуку, копіював приватні розмови, документи та фото. За наслідками розгляду звернення жінки винуватцю було призначено адміністративний штраф. Кримінальне провадження припинили через відсутність суспільної небезпеки діяння. Правоохоронні органи Румунії навіть не стали розглядати його з точки зору домашнього насильства. У свою чергу, в ЄСПЛ на цю справу відреагували зовсім інакше. Судді нагадали, що домашнє насильство не має сприйматися лише як насильство фізичне, проте воно може включати, окрім інших форм, психологічне насильство чи залякування. У рішенні наголошується, що в межах домашнього насильства кіберспостереження часто здійснюється близьким партнером особи. Такі дії, як незаконний моніторинг, доступ чи збереження листування одного з партнерів, можуть бути взяті до уваги органами влади під час розслідування справ стосовно домашнього насильства. ЄСПЛ також підкреслив необхідність комплексного розгляду випадків домашнього насильства у всіх його проявах, що було особливо важливим у цій справі.
Таким чином, Євросуд із прав людини фактично вперше розглянув явище кібербулінгу як форму насильства над жінками. І важливість цього рішення важко переоцінити, адже, як відомо, вищі судові інстанції України при розгляді справ спираються на положення прецедентної практики Європейського суду.
Наостанок Христина Кіт нагадала, що законом передбачено відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого права. Зокрема, про це йдеться у статті 157 Кримінального кодексу України.
Читайте також: «Набрали за оголошенням»: чому і як партії обходять гендерну квоту
«Коли на вас тиснуть і говорять, щоб ви відмовилися брати участь у виборах, то за це передбачена кримінальна відповідальність. І це можна трактувати як перешкоджання здійсненню вашого виборчого права. До речі, зараз є тенденція, що кандидаток змушують відмовитися від місця у списку. Якщо це здійснюється шляхом психологічного тиску чи погроз, а не є вільним рішенням самої кандидатки, то такий тиск і погрози теж можна розцінювати як перешкоджання виборчому правові. Тому якщо ви кандидатка, то це ваше право — брати участь у виборах, і якщо за вас проголосували — займатися політичною діяльністю», — зауважила адвокатка.
Вона також наголосила, що будь-які погрози, тиск і вимоги знятися з виборчих перегонів потрібно фіксувати і відразу писати заяву в поліцію.
«І далі це вже завдання правоохоронців — належним чином реагувати і забезпечувати право особи брати участь у виборах і реалізовувати своє виборче право», — підсумувала Христина Кіт.
Вікторія Кобиляцька, 50%
