У гостях у програми «Жіночі обличчя лідерства з Оленою Єною» Марія Мезенцева – народна депутатка України IX скликання, керівниця Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи.
Ведуча програми – Олена Єна, директорка програми «Жінки-лідерки» Національного демократичного інституту.
Маріє, цього року вас призначили головою української делегації в Парламентську асамблею Ради Європи. Над якими пріоритетними питаннями, на ваш погляд, має працювати українська делегація в ПАРЄ?
Ми напрацювали стратегію про розширення і оновлення порядку денного щодо Кримської платформи, який стосуватиметься нашої державницької політики. Ми вбачаємо у ПАРЄ, а це 47 країн-членів, майданчик, одним з фокусів роботи якого є права людини. Ми хочемо, щоб наш півострів, український Крим, став магнітом проєктів, які стосуються прав людини. Також, за нашою традицією, ми оскаржували повноваження російської делегації. Звісно, жодним чином у нас із порядку денного не зникає питання російської агресії, деокупації, прав людини, звільнення полонених.
До того, як бути обраною депутаткою Верховної Ради України, ви 2015-го року були депутаткою Харківської міської ради, де дуже активно займалися питаннями гендерної рівності, прав жінок. Скажіть, будь ласка, коли і як ви прийшли до того, що це має бути пріоритетом у вашій політичній діяльності?
Думаю, це збіглося в часі з Революцією гідності. До того я навчалася політикам рівності у Європейському Союзі, у Європарламенті, мала доступ до літератури про жіноче лідерство. Бачила приклади, коли політика гендерної рівності реалізовувалась в інших країнах й економіки цих країн ставали прикладами розвитку.
Тоді ми почали розтлумачувати, для чого потрібна гендерна рівність. Що це не просто про історії набуття жінками рівних прав. Ми почали розповідати про використання бюджетних коштів, гендерно орієнтоване бюджетування, тоді всім все стало зрозуміло.
«У парламенті я відчула менший тиск і менше жартів, більше професійних дискусій»
Харків приєднався до Європейської Хартії рівності жінок і чоловіків у місцевому житті. Став одним із перших міст в Україні, які розробили гендерний паспорт міста. Зараз ви працюєте у Верховній Раді. Де помітніший прогрес сприйняття гендерних питань: депутатами міської ради у Харкові чи депутатами у Верховній Раді України?
Якщо ми порівняємо оновлені склади парламенту і місцевої Харківської ради, я не бачу у раді новоствореного МФО. Сприятиму, щоб ця робота продовжувалася. Тому моя відповідь буде логічною – прогрес помітніший у парламенті.
Читайте також: Харківські депутати проголосували за приєднання до Хартії рівності
Я на собі відчула менший тиск і менше жартів, більше професійних дискусій. МФО «Рівні можливості», які були створені у попередньому скликанні, продовжують працювати і в цьому скликанні. Ми бачимо позитивні відгуки на закони. Однозначно український парламент просунувся не тільки якісно, але й кількісно. Більше 20% складу Верховної Ради – це жінки. Тоді, як 30 років тому ця кількість була трошки більшою, ніж 2%.
Український парламент – це не місце для сексизму, приниження або цькування. Це місце для фахового напрацювання законів, які є важливими для нашого суспільства.
«Я єдина переконувала себе, що не треба балотуватися до Верховної Ради»
Маріє, хочу розпитати вас про виборчу кампанію до парламенту. Я особисто за нею слідкувала. Ви дуже багато сил, енергії вклали в неї. Хто вас підтримував? Можливо, були люди, які навпаки відмовляли, казали, що не треба балотуватися?
Ви знаєте, я єдина переконувала себе, що не треба балотуватися до Верховної Ради. Знала, що почнуться брудні кампанії, перемивання кісточок. Загалом, я пишаюсь всім, чим займаюсь в житті, мені немає чого приховувати.
Були дуже стислі строки, закінчувався відбір кандидатів та кандидаток. І цей дедлайн мене підштовхнув. Я подумала, що як зараз відмовлюся, то потім буду жалкувати. Треба спробувати. Якщо мене не відберуть – ну, таке життя. Далі будемо допрацьовувати в міській раді.
До сьогодні я дуже вдячна за підтримку і друзям, і родині, і колегам.
Уже на першому інтерв’ю я сказала, що балотуватимуся тільки по Шевченківському районі. Я там працюю, там пройшло моє життя. Але одна справа, коли округ у 20 тисяч виборців, й інша – коли 150 тисяч. Важко було пропрацювати, за три тижні переконати людей в тому, що я дійсно гідна кандидатка. Ми робили 8-10 зустрічей на день.
У мене був дуже сильний опонент, якого підсилював адмінресурс тодішнього мера, а загалом нас було 13 кандидатів.
Для мене стресом також було швидко зібрати команду… Були ситуації, коли підписувала угоду, наприклад, контракт на 10 бордів, а мені телефонували із департаменту міської ради і казали, що нічого не вийде. Мені доводилося виявляти мужність, проговорювати, що це кейс для судового позову, тому що це нерівномірний доступ до ресурсів виборчої кампанії.
Доводилося боротися.
Читайте також: Відмінниці SMM: про Фейсбук-сторінки народних депутаток
Ви поєднали пряму комунікацію із виборцями та спілкування в онлайні. Скажіть, будь ласка, як вибудовувати це ефективно? Як, з одного боку, встановлювати постійний зв’язок з людьми, а, з іншого боку, мінімізувати негативний вплив кібербулінгу, без якого, на жаль, спілкування в соціальних мережах не обходиться…
Ми маємо кілька онлайн-каналів комунікації – це персональна і партійна сторінки у Фейсбуці, сторінка у Інстаграмі й Телеграм-канал. Я намагаюся все відслідковувати самостійно, інколи допомагають помічники із текстами постів, тому що ми разом напрацьовуємо законопроєкти. Але правило перше, яке ми сповідуємо, – якщо йде відкрита агресія, нецензурна лексика або навіть образи в коментарях, ми просто перед тим як банити, попереджаємо в особистих повідомленнях, потім уже банимо без попередження. І другий момент – це, звісно, спростування неправдивої інформації.
Коли є пряме спілкування, люди інакше реагують, вони дякують за розмову. Інколи пишуть: «Дякуємо за відповідь, але як можна зв’язатись із Марією?». Хтось просить селфі зробити прямо зараз, щоб підтвердити, що це я відповідаю на коментарі. Це кумедно, але я розумію, що такої інтенсивної комунікації навіть в попередньому скликанні не було.
Є певне вигорання, звісно. Треба уміти балансувати. Медитувати інколи, аби наповнюватися енергією, щоб продовжувати ці прямі комунікації.
«Жінки повинні мати більше можливостей бути економічно і політично активними»
Можете дати пораду політикиням, які стикаються із дискримінацією, насильством?
Я би порадила всім дівчатам, жінкам, які стикаються із насильством, щоб вони не зневірювалися.
Я бачу тренд: що яскравіша жінка, що більше має сили до дій, то більше її обговорюють. Тому для тих дівчат, жінок, які хочуть себе спробувати в політиці, потрібно вже зараз готуватись. Ми завжди думаємо, що вибори у нас заплановані. Парламентські та президентські вибори показали, що в українській політиці планів не існує. Треба завжди готуватися до виборів, долучатися як помічниці на громадських засадах або експертки. Із цього починається політика. Я впевнена, що мої помічниці будуть балотуватися на наступні вибори.
Хочеться порадити жінкам просто вірити в себе. Однозначно проходити навчання, тому що за фасадом повинна стояти фаховість.
Ви є ініціаторкою багатьох законопроектів, які стосуються гендерної політики. Чи часто доводить переконувати колег у парламенті, що ухвалення законів про гендерну рівність – важливо, за цим стоять людські життя?
Переконувати вже немає потреби. Колеги бачать цю необхідність. Я теж бачу, наскільки гендерно орієнтованими стали наші колеги-чоловіки. Вони теж мають і мам, і дружин. І розуміють потребу в ухваленні цих законів.
Я цьому дуже радію. От, наприклад, один із головних авторів антисексистського закону – чоловік.
В ухваленні багатьох важливих міжнародних документів і практик цього року буде в пріоритеті Стамбульська конвенція. Скажіть, будь ласка, як ви вважаєте, вдасться українському парламенту нарешті її ратифікувати?
Думаю, більшість сучасних парламентаріїв і парламентарок розуміють чому потрібно ратифікувати конвенцію.
Читайте також: Тепер ти неконституційна: нові міфи про Стамбульську конвенцію
Але, звісно, є депутати й депутатки, які не розуміють, що це мова не про просування книжок про принцес або принців, які одружуються, не просування тенденцій західного світу щодо одностатевих шлюбів. Ми говоримо про протидію насильству в різних формах і доступі до захисту.
Нарешті на цій темі розуміється Міністерство внутрішніх справ, профільний правоохоронний комітет, Євроінтеграційний комітет, і всі інші комітети, які є дотичними. Вони кажуть, що будуть точно підтримувати Стамбульську конвенцію. Єдині, з ким нам треба допрацювати, – це МФО «За сімейні цінності». Хоча серед членів цього об’єднання є багато людей, які виступають за ратифікацію Стамбульської конвенції.
Коли, на вашу думку, історії з сексистськими скандалами в парламенті, а ми їх бачили не так мало в останній час, кануть в минуле? Самі стануть історією, про яку ми будемо згадувати з подивом?
Тоді, коли жінки також перестануть сексистськи висловлюватися щодо своїх колег. Будуть більше підтримувати одна одну.
Читайте також: «Це ганьба!»: нардепи не покарали Сергія Рудика за сексизм
Я сповідую філософію рівних можливостей. Якщо жінка вбачає свою місію у вихованні дітей, у створенні сімейного затишку – це прекрасно! І це треба теж сприймати адекватно і підтримувати.
Але якщо є намагання і бажання поєднати це з професійною кар’єрною стежкою, цьому теж потрібно надавати підтримку. Ми повинні знати, що можемо спертися на своїх партнерів, наші родини або людей, які нас оточують.
І ще: жінки, не треба казати собі, що я чогось не можу. Жінка однозначно може все.
50%