Олександра Шевчук ось уже кілька місяців обіймає посаду заступниці міського голови Кам’янець-Подільського. Відповідає в громаді за економіку та фінанси.
Про те, як це — стати до керма під час воєнного стану, посадовиця розповіла в ексклюзивному інтерв’ю для платформи «Жінки — це 50% успіху України».
Про рух кар’єрними сходами
Ще зі школи Олександра любила цифри, факти і точні науки. Вона вивчилася на бухгалтерку в коледжі і подалася працювати до податкової інспекції, а паралельно отримувала вищу економічну освіту. Після скорочення штату в податковій їй запропонували роботу у фінансовому відділі виконавчого комітету міської ради.
«Я пройшла всі щаблі кар’єрної драбини: від спеціалістки другої категорії до начальниці. Коли попередній начальник звільнився, мені запропонували очолити управління. Я тоді ще молода була, півроку працювала виконуючою обов’язки. Міський голова побачив, що справляюсь, і призначив начальницею», — згадує Олександра.
Вона пропрацювала вісімнадцять років у виконкомі, вісім із яких очолювала фінуправління міста, а потім вирішила спробувати щось нове.
Написавши заяву за власним бажанням, Олександра пішла на посаду керівниці відділу проєктування та інвестиційного розвитку до комунального підприємства «Міськтепловоденергія». Там вона пропрацювала дев’ять років. У співпраці з міжнародними донорами втілювали проєкти з енергоефективності та енергозбереження, встановлювали індивідуальні теплові пункти в бюджетних установах соціального спрямування та проблемних житлових будинках. Саме на ній лежала відповідальність за звітність та моніторинг фінансової документації.
Про вторгнення
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, у Олександри спочатку був шок. Свідомість відмовлялася прийняти дійсність. Вони з чоловіком декілька хвилин сиділи просто не рухаючись, а потім Олександра пішла на роботу.
«Я розуміла, що в нас підприємство важливе, і все одно потрібно йти на роботу. Прийшла на «Міськтепловоденергію», взяла себе в руки, зібралася, розуміла, що треба щось робити. Всі жінки на роботі просто плакали. Чотири перші дні постійно були в новинах, тому що ніхто не знав куди воно рухається, і що взагалі потрібно робити. Через тиждень чи два наше місто просто спустіло. Багато хто виїхав, ні машин, ні людей не було. Так ідеш по вулиці — тихо, майже все зачинено, нічого не працює», — згадує Олександра Шевчук.
Коли минув перший шок, то зрозуміли, що треба діяти.
«Якось помаленьку брали себе в руки. Щось починали робити, волонтерити, сітки плести, ще щось. І якось завдяки тому, що більше занурювалися в роботу, ставало легше. Ну і звичайно було патріотичне піднесення. Ми переконували себе, що переможемо, а інакше й бути не може», — розповідає Олександра.
Читайте також: Місце, що дає опору: як працює клуб для переселенок у Кам’янці-Подільському
А потім у Кам’янець-Подільський почали масово їхати ті, хто рятувався від війни.
«То було порожньо в місті, а тут вулиці миттєво заповнилися. Неможливо навіть дорогу було перейти, настільки великий був потік машин і людей. Якось місто відразу ожило. І ми розуміли, що мусимо допомагати цим людям, розкисати немає коли. Оця робота, допомога, віра в Бога, віра в Україну і ЗСУ дали нам протриматися».
А потім повернулися і ті, хто виїхав за кордон.
«Кожна людина обирає своє. На наше підприємство повернулися практично всі, хто виїхали, і сказали, що в Україні найкраще», — згадує Олександра Шевчук.
Про прихід на посаду
У міського голови Кам’янця-Подільського Михайла Посітка два з половиною роки після виборів не було заступників. І ось нарешті влітку 2023 року депутати проголосували за кадрові рішення. Єдиною жінкою серед заступників стала Олександра Шевчук, їй довірили курувати фінансово-економічний напрямок. У складі виконавчого комітету міської ради жінок двоє — крім Олександри ще секретар міської ради Ірина Шелепницька.
Олександра Шевчук зізнається, що в роботі на підприємстві її все влаштовувало, але хотілося розвитку, нових проєктів і випробувань.
«Моя родина, відверто кажучи, не дуже хотіла, щоб я брала на себе такий тягар. Хвилювалися за мене, просили добре подумати. Але для мене це було принципово. Я дійсно хотіла себе спробувати в ролі заступниці. Мені було цікаво, чи я як жінка, маючи такий досвід, потягну, чи дійсно я принесу користь своєму місту. Коли я обмірковувала цю пропозицію, одна набагато старша жінка сказала таку фразу: «Саша, якщо ти не підеш і не спробуєш, то будеш жалкувати. Враховуючи твій досвід, що ти вмієш знаходити компроміси, що ти вмієш працювати з людьми, — це буде гріх бездіяльності, що ти не пішла і не спробувала в такий важкий період для країни». Ось ці слова про гріх бездіяльності дуже на мене вплинули. І я вирішила, що таки варто спробувати», — ділиться Олександра.
Колектив для неї знайомий.
«Переважна більшість людей, із якими я зараз працюю, мене знають, бо ми працювали раніше разом. Тобто в мене не було жорсткого вливання в колектив», — каже посадовиця.
Однак, їй довелось заново занурюватися в законодавство, вивчати зміни, яких зазнали закони про державну службу, про органи місцевого самоврядування, Бюджетний кодекс України тощо.
Про планування і дисципліну
Олександра — прихильниця планування. Усі справи, які треба зробити протягом дня, заносить до органайзера.
«Якщо все розплановано і відслідковується, воно стає звичним, не забувається. Ти ставиш помітки, відмічаєш прогрес, і від того все стає чіткішим і зрозумілішим», — говорить Шевчук.
Жінка зізнається, що навіть у вихідні вивчає законодавчі акти:
«Годину-дві треба виділити, щоб спокійно почитати, зануритися у певний законодавчий нормативний акт, який мене цікавить. Для того, щоб не розслаблятися», — розповідає заступниця мера.
Каже, що цінує в роботі чіткість та виконавську дисципліну.
«Я люблю живу роботу. Коли поставили завдання, я його розпланувала, передала виконавцям, і його виконують. Для мене головне — це результат. Звісно, що завжди хочеться позитивний результат, але навіть якщо він негативний — це теж досвід», — говорить жінка.
Читайте також: Надія Слухай: Найважливіше — любити країну, людей і свою роботу
На посаді заступниці багато задач доводиться делегувати, бо бракує часу, щоб самотужки все робити. Однак Олександра зізнається, що їй інколи краще самій зробити.
«Є люди, які з півслова розуміють і зроблять так, як треба. А є такі, яким потрібно приділити достатньо часу, аби детально роз’яснити».
Олександра не вважає себе суворою керівницею, хоча понад усе цінує дотримання трудової та виконавської дисципліни.
«Не люблю повторювати більше трьох разів. Я просто роблю висновки», — каже посадовиця. На її думку, дуже важливо зосереджуватися на роботі, на реальних діях.
Про реалізацію проєктів
Зараз Олександра продовжує вести проєкти, започатковані ще до її вступу на посаду. Велика увага приділяється релокованим підприємствам. У громаді працюють 26 релокованих підприємств, де працевлаштовані 300 людей, із яких 200 — місцеві і 100 — переселенці. За перше півріччя міський бюджет отримав від релокованого бізнесу трохи більше 6 мільйонів гривень, а сума вкладень у розвиток економіки громади складає близько 15 мільйонів гривень.
На базі колишнього заводу київське підприємство планує відкрити приватний індустріальний парк. Зараз документи перебувають на узгодженні в Міністерстві економіки.
Читайте також: Катерина Ямщикова очолить Полтавську міську раду
Також у місті планується створити агенцію розвитку бізнесу, яка сприятиме економічному зростанню громади. Для цього залучили інвестиції, які допоможуть зробити ремонт у приміщенні старої друкарні. У бізнес центрі планують зробити виставковий простір, майстерні, кав’ярні, офісні та адміністративні приміщення.
Для підтримки внутрішньо-переміщених осіб створюється муніципальний інформаційно-ресурсний центр.
«Для мене важливо, щоб закінчилася війна, щоб відновився мир і спокій. Після перемоги звичайно будуть виникати проблеми, і треба зосереджуватися на реальних речах, а не якихось амбіціях. Для мене важливо, щоб я не підвела людей».
Про сестринство
Олександра дуже близька з сестрою Оленою.
«Вона мені як перша дитина», — каже жінка.
У них різниця в 10 років, тож Олександра часто доглядала за меншою. Дівчата виросли і залишилися подругами. Олександра більш схильна до точних наук, Олена ж — гуманітарій, знає кілька мов, навчалась на факультеті лінгвістики. Коли у меншої народилась дитина, а вона мала складати державні іспити, старша сестра брала відпустку на роботі, аби допомогти з доглядом племінниці.
Після декрету Олена зіткнулася з проблемою пошуку роботи, не могла влаштуватися за спеціальністю. Їй запропонували посаду в сфері продажів. Перший час жінці було складно, хотілося все кинути. Старша сестра Олександра радила їй не поспішати кидати роботу.
«Я говорила їй, що перші три місяці завжди важко, але якщо витримаєш, то матимеш свої кошти, не будеш їх просити у чоловіка. Я їй радила концентруватися на пріоритетних завданнях, присвячувати час тому, що впливає на заробіток. Коли виконала якесь завдання, брати час на відпочинок. Вона втрималася, і вже декілька місяців залишається провідною менеджеркою компанії. Їй пропонують керівну посаду, однак поки що відмовляється, оскільки вважає, що тоді не буде вистачати часу на дітей», — розповідає Олександра.
Про любов до міста
Олександра Шевчук каже, що перезавантажитись їй допомагає біг.
«У нас невеличке місто, можна за півтори години пробігти з одного кінця в інший. Але це так чудово бігти по каньйону, через старе місто, спостерігати, як змінюється природа. Зараз, на жаль, через певні нюанси зі здоров’ям лікар заборонив мені біг, тому люблю просто прогулюватися пішки».
Олександра живе в Кам’янці-Подільському з народження, але ще й досі захоплюється його історичними будівлями, його красою і величчю. Каже, що туристи поступово повертаються в регіон. Щоправда не вистачає велелюдних фестивалів, які проводилися раніше. Сподівається, що після перемоги зможуть відновити проведення туристично привабливих заходів.
Олена Кущенко
