Масові зґвалтування стали одним із інструментів терору, які окупанти використовують проти населення. Причому масштаби цих злочинів наразі встановити неможливо. Все тому, що чимало постраждалих за допомогою просто не звертаються.
«Після повномасштабного вторгнення ми спостерігаємо загострення проблеми сексуального насильства, яке є інструментом терору. І зброєю, яку ворог використовує проти українок та українців. Війна дає хибне відчуття безкарності та повної влади над життям людей. Тому агресори дуже часто порушують права людини, зокрема, використовуючи сексуальне насильство.
Деокупація Київської області показала масштаби цієї проблеми. Вона показала ту шкоду, яку російські загарбники завдали нашим людям. Водночас ми також повинні зважати на психологічні наслідки повномасштабного вторгнення для цивільних. Війна впливає на маскулінізацію суспільства. Тому кількість випадків сексуального насилля у мирних містах, на превеликий жаль, також зростає», — каже співзасновниця благодійного фонду «Сильні» Ярина Вишенська.
На початку квітня 2022 року весь світ дізнався про жорстокі злочини окупантів. Мова йшла про десятки фактів зґвалтувань, скоєних російськими військовими у Бучі. Саме тоді у Ярини Вишенської виникла ідея створити проєкт, метою якого стала б допомога жінкам, чоловікам та дітям, які пережили сексуальне насильство під час війни. За її словами, головна ціль фонду «Сильні» — повернути вцілілим внутрішню силу.
Що наразі може нашкодити постраждалим? Які міфи побутують навколо сексуального насильства? І що має зробити суспільство, аби підтримати вцілілих? Про це ми спілкувалися із Яриною Вишенською.
Сексуальне насильство перетворюється на інструмент для досягнення військових цілей
За словами Ярини Вишенської, масштаби проблеми зараз важко оцінити. Передусім тому, що постраждалі нерідко не звертаються за допомогою — ні до правоохоронних органів, ні до громадських організацій. Виною тому стигма, яка побутує в суспільстві навколо теми сексуального насилля. А також недовіра до правоохоронців та соціальних структур. Свою роль тут відіграє й високий рівень толерантності до сексуального насилля. Коли частина суспільства розглядає його не як злочин, а скоріш як щось таке, що можна пояснити та прийняти.
«В Україні також доволі низький рівень знань про сексуальне насилля та його види. Найчастіше під сексуальним насиллям вбачають лише зґвалтування. Однак сексуальне насилля — це будь-які дії сексуального характеру без активної на це згоди. Ми можемо сміливо говорити, що цифри по кількості звернень щодо сексуального насилля, які зараз поширює влада, насправді можуть бути набагато вищими. Також ми не до кінця знаємо і розуміємо, що відбувається на тимчасово окупованих територіях. У будь-якому випадку статистика буде неповною на даному етапі. Зі свого боку можемо сказати, що благодійний фонд «Сильні» отримав майже 600 звернень про допомогу від людей, які пережили сексуальне насилля – як від військових, так і від цивільних», — зазначає Ярина Вишенська.
Читайте також: Катерина Левченко: Сексуальне насильство використовується у цій війні як зброя, як стратегія залякування
За її словами, під час війни сексуальне насильство перетворюється на інструмент для досягнення військових цілей. Так окупанти демонструють власну «силу», а також отримують відчуття контролю над цивільними або військовими, над якими вони і чинять насилля. І як би це жахливо не звучало, зґвалтування об’єднують солдат, які беруть участь у злочині, вони стають для них певним ритуалом. Також сексуальне насильство — це один із видів катувань та принижень, що застосовується проти полонених. Причому як цивільних, так і військових.
Гендерна нерівність та культура зґвалтування сприяють насильству
Загалом в суспільстві навіть до повномасштабного вторгнення існувала низка проблем, які сприяли поширенню сексуального насильства. За словами Ярини Вишенської, це гендерна нерівність та стереотипи, які її підкріплюють. Це і культура зґвалтування. Вона виникає, бо суспільство толерує сексуальне насильство замість того, щоб його засуджувати. Натомість засудження отримують постраждалі. Це їх звинувачують у насильстві, а не кривдників. До того ж, самі злочинці можуть залишатися безкарними, що тільки поглиблює проблему. Також Вишенська зауважує, що є некоректне висвітлення випадків насильства у медіа та романтизація зґвалтувань. Зокрема свою негативну роль відіграє сексуальна об’єктивація жінок.
«Усі ці чинники разом чи окремо впливають на те, що випадки сексуального насильства (домашнього в тому числі) трапляються все частіше. Охоплюючи широкі групи: не лише жінок та осіб з ЛГБТК+ спільноти, а й чоловіків, дітей та підлітків», — каже Ярина Вишенська.
Унаслідок сексуального насильства постраждалі отримують фізичні травми, які можуть призвести до смерті, проблеми з репродуктивним здоров’ям, страждають від інфекцій, які передаються статевим шляхом. Не варто також забувати про психологічну травматизацію потерпілих, ризик отримати посттравматичний стресовий розлад та зниження якості життя загалом. Також можливі такі наслідки, як зловживання речовинами, які змінюють свідомість. Зростає ризик скоєння самогубств серед постраждалих. Чимало лиха може накоїти стигматизація з боку оточення, коли самих постраждалих починають засуджувати.
Звернутися по допомогу ніколи не пізно
«Є низка факторів та ситуацій, які можуть ретравматизувати постраждалих, нагадати їм про пережиту травму. Та призвести до відкриття старих емоційних ран, повторного переживання початкового травматичного досвіду. За яких умов це може статися? Наприклад, у випадку сумнівів щодо правдивості їх свідчень. Коли близькі люди чи оточення сумнівається у правдивості того, що сталося. Вони можуть намагатися дізнатися усі подробиці, ставити багато уточнювальних запитань, таким чином демонструючи свою недовіру. Це також негативні коментарі, осуд та критика. Все це може викликати у людей, що пережили сексуальне насилля, відчуття провини, поглибити переживання, посилити травму та відтермінувати період відновлення», — каже Ярина Вишенська.
Навіть звичайні, побутові ситуації здатні нашкодити вцілілим. За словами Вишенської, це можуть бути схожі події чи обставини, які нагадують пережите насилля. Наприклад, звуки, запахи, образи, ситуації або люди. Несе загрозу також небажаний фізичний контакт. Як підкреслила Ярина, постраждалим дуже важливо повернути собі контроль над власним тілом. Тому експертка радить оточуючим питати дозволу, а також попереджати про обійми та доторки. А лікарям — говорити про медичні втручання та огляди, особливо інтимних частин тіла.
«Збільшити їхню вразливість та поглибити травму може відсутність підтримки та розуміння. Коли постраждалі не отримують необхідної допомоги, а залишаються із пережитим наодинці. Фахова допомога дуже важлива, якщо є досвід сексуального насилля. При цьому не так важливо, коли людина пережила сексуальне насилля — звернутися по допомогу ніколи не пізно», — зазначила Ярина Вишенська.
Також на постраждалих можуть вплинути публічні історії про насилля. Зокрема йдеться про нетолерантне висвітлення цієї теми в медіа. Наприклад, це може бути детальний опис насилля, звинувачення постраждалих, розкриття інтимних подробиць тощо.
«Варто зазначити, що після гучних історій про насилля, які оприлюднюють медіа, ми отримуємо багато звернень про допомогу від людей, яких ці новини затриґерили. Публічні жарти про зґвалтування та звинувачення постраждалих також можуть викликати повторне переживання травматичних подій та погіршення психічного стану постраждалих».
Є безліч міфів, які шкодять постраждалим
«Найперше, що важливо робити на рівні суспільства, — сексуальна освіта, просвіта людей на тему сексуального насилля, зменшення стигматизації та віктимблеймінгу. Насамперед викорінення наративів про «сама винна», «не треба було так одягатись і нічого б не сталося», «спровокувала». У насиллі завжди винен кривдник, і це не можна піддавати сумнівам. Наше суспільство, на жаль, поки дуже мало знає про сексуальне насилля та його види. Є безліч міфів та упереджень, які дуже шкодять постраждалим та не дозволяють їм звертатися за фаховою допомогою», — підкреслила Ярина Вишенська.
Читайте також: Анастасія Ненька: Війна змінила підходи до розслідування злочинів, що пов’язані з сексуальним насильством
Інформаційна робота має бути комплексною та проводитися на різних рівнях, переконана експертка. Важливо, аби медіа коректно та етично висвітлювали історії про насильство, щоб сексуальна освіта була шкільним предметом, а тема сексу стала менш табуйованою. Також нам необхідна чітка законодавча база, яка передбачає справедливе покарання для кривдників. Це важливо для того, аби у злочинців не було законної можливості втекти від відповідальності, а постраждалі почувалися захищеними та не боялися звертатися до правоохоронних органів. Велике значення має доступна допомога для вцілілих — психологічна, медична, правнича та соціально-економічна.
«Таким чином люди, які пережили сексуальне насильство, матимуть усі ресурси та інструменти, аби подолати травму та жити повноцінним життям. Також це показує, що суспільству небайдужа ця проблема. Що постраждалі не залишилися з бідою на самоті, вони мають на кого покластися. Потрібні шелтери для постраждалих від сексуального насилля. Ми дуже сподіваємося, що в Україні з’явиться ще більше шелтерів, куди можна безпосередньо звернутися за допомогою та отримати захист. Це дуже важливо, особливо у випадках домашнього насилля. Адже часто саме відсутність житла та коштів не дозволяє постраждалим піти від кривдника», — підкреслила Ярина Вишенська.
Благодійний фонд «Сильні» надає медичну, психологічну та юридичну допомогу людям, які пережили сексуальне насильство після 24 лютого 2022 року.
Усі послуги надаються конфіденційно та безоплатно людям від 16 років, незалежно від статі, гендеру, віросповідання чи сексуальної орієнтації, а також від того, хто вчинив сексуальне насильство: цивільна людина чи військова.
Дізнатися більше можна на сайті фонду.
Юлія Гуш
