Минулого року депутат Верховної Ради від ОПЗЖ Ілля Кива прийшов до парламенту з 42-ма букетами квітів, щоб привітати жінок із 8 Березня. Простягнув квіти і колезі, Ірині Геращенко.
«Звісно, я відмовилась від того букету. Кива почав мене вмовляти, що це, мовляв, не політика, це свято, чому б мені не прийняти такий знак уваги. Сказала йому, що саме від нього не візьму квітів ні 1, ні 7, ні 8 березня. Я не приймаю подарунків від хамовитих сексистів. І взагалі не святкую 8 Березня . А депутатки від «Слуг» ті квіти – взяли…», – пригадує Ірина Геращенко, народна депутатка, співголова МФО «Рівні можливості».
Ми розмовляємо з нею за кілька днів до 8 Березня. Продовжуємо дискусію, розпочату в Facebook, де Ірина написала, що постанова Верховної Ради про скасування свята як державного точно не набере в цьому скликанні необхідних голосів:
– У нас будь-яка розмова про 8 Березня закінчується воланням про те, що «у нас хочуть забрати свято і вкрасти вихідний!»
Але і минулого скликання була б така сама ситуація. На превеликий жаль. Як на мене, в Україні забагато святкових і вихідних днів, як для країни з бідною економікою. Але суспільство накриває цунамі популізму, ніхто не готовий до серйозної дискусії про можливе скорочення свят, тому я не вірю в скасування 8 Березня як державного свята найближчим часом. І я в цьому контексті виступаю, бодай, за переосмислення цього дня. Я проти того, щоб все перетворилося на банальне вшанування «прекрасної половини людства», де всі роблять вигляд, що у нас все зі становищем жінок добре, в той час, як в Україні втрачено первинний сенс і зміст цього дня – солідарності і боротьби за права. А все це перетворюється на компліменти і подарунки, фасадність, а не зміст.
Державним і вихідним це свято є в невеликій кількості країн – звісно, в колишньому СРСР, а також в Буркіна-Фасо, Монголії, Замбії тощо.
А я про що? Так, у небагатьох. В європейських країнах це день боротьби за права жінок, це важливий час нагадати про існуючі проблеми – нерівність в оплаті праці, стереотипи. Тобто цей день має свою ідеологію і наповнений важливим змістом. Якби й ми говорили про сексизм, про гендерну нерівність, про рівноцінне партнерство! Але у нас будь-яка розмова про 8 Березня закінчується воланням про те, що «у нас хочуть забрати свято і вкрасти вихідний!». Насправді у нас і так забагато вихідних, і точно є ті, якими можна пожертвувати, не скасовуючи самого свята, а навпаки – повертаючи йому справжній сенс.
Читайте також: Декомунізація 8 Березня. Рівність – традиційна цінність
Варто чесно визнати, що більшість жінок не готові відмовлятися від свого «шматка щастя» в цей день. І вони не поділяють точку зору тих, хто хоче їх позбавити «заслуженого вихідного».
І на цьому відбувається дуже багато спекуляцій. В том числі і з боку чоловіків. Яким подобається бути галантним один день, а в інші залишатися упередженими, дозволяти собі сексистські вислови і приниження жінок.
Мені взагалі здається, що ми скочуємося до часів Януковича в сприйнятті гендерної рівності. Попередні скликання Верховної Ради пройшли досить велику і складну роботу. Були затверджені виборчі квоти для жінок, можливо, як тимчасовий захід, але він вирівнює дисбаланс у виборчих списках. Бо ж відомо, що ті списки завжди були на користь чоловіків-кандидатів. Ми скасували пострадянські, абсолютно сексистські норми щодо певних професій, які до того були забороненими для жінок. Особливо це стосується армії, сфери безпеки і оборони – ми добилися дозволу для дівчаток навчатися у військових училищах і ліцеях.
Читайте також: Удар у відповідь: як останні 10 років в Україні реагують на сексизм топ-політиків
Але ж зараз, і ви не можете з цим не погодитися, кількість жінок у владі збільшилась у порівнянні навіть з недалеким минулим…
Так, кілька жінок в парламенті очолюють комітети, три жінки є в уряді, дві жінки очолюють обласні державні адміністрації. А хто згадає сходу їхні прізвища? На жаль, жінки, які присутні у владі, присутні там номінально. Вони мало на що впливають, не причетні до прийняття важливих державних і політичних рішень. Де вони в реалі? В команді Зеленського жінки мають нульовий вплив на прийняття рішень, по суті, вони усунені від державотворення, їхній голос тихіший за шепіт, їх не чутно і не видно. Їх в буквальному значенні немає за столами, де приймаються важливі рішення. Зате 8 Березня депутатки-слуги отримають квіточки від колег і цим втішаться…
В Україні жінка – генеральний прокурор, жінки є в складі РНБО…
Але і Генпрокуратура залежна від волі Банкової, і РНБО залишається справжнім закритим чоловічим клубом. Де, повторюсь, жінки не допущені до прийняття важливих стратегічних рішень. Номінальна присутність – це номінальна присутність. Більше того, складається враження, що жінки в опозиції мають сильніший голос, аніж жінки, які є у владі. Чому? Тому що вони там самі бояться протистояти сексизму і стереотипам, відстоювати свою позицію. І погоджуються на вторинні ролі.
До речі, дуже показова історія відбулась недавно в ефірі ICTV, коли ви покинули студію «Свободи слова» через слова Арестовича…
Арестович – людина з незрозумілим статусом. Я не знаю, хто він, радник кого, тому мені він не цікавий. Так, ми були в одному ефірі 15 лютого. Він відверто хамив і ображав українських військових. Я втрутилась. Отримала у відповідь непристойні репліки.
Читайте також: Вісім способів відсвяткувати 8 Березня з користю
На цьому ефірі була присутня віцепрем’єрміністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина. Вона фахова, я ставлюсь до неї з повагою. Звертаюсь до неї: «Пані Ольго, ви ж розумієте, що за такі сексистські висловлювання в Європі чи в США людина вже стала б нерукоподаваною, і на цьому б закінчилась кар’єра тієї людини». Вона промовчала, а наступного дня написала у себе на сторінці в ФБ пару речень, що, мовляв, сексизм у будь-якій формі неприпустимий. Але ж сексизм нікуди не зникне, якщо тихенько боротися з ним в ФБ. А Арестовича наступного дня знову запросили на національний канал, до ведучої-жінки. Чи треба ще щось коментувати, якщо влада, журналісти і суспільство самі все це толерують?
А чи була якась реакція партії «Слуга народу» на цей інцидент?
Я звернулась у парламенті до Олександра Корнієнка, голови партії «Слуга народу». До речі, він є співавтором законопроєкту проти сексизму. Запитала, як він ставиться до цих висловлювань. А він на повному серйозі відповідає, що Арестович не депутат, й дійство відбувається не в парламенті. Якісь подвійні стандарти і неготовність протистояти недостойним речам.
Розумієте, для нинішньої влади питання ідеології, принципів, в тому числі гендерна рівність і боротьба з дискримінацією – це не цінність, тому вони не готові це відстоювати.
Читайте також: Після Валентина напередодні 8 Березня: як діє і як мала би діяти влада
Уряди розвинених країн своїми програмними засадами визначають збільшення жінок у владі. Бо це додає динаміки, здорового компромісу, гармонії, допомагає краще вирішувати багато питань, які стосуються розвитку країни, бюджетування, розв’язання соціальних проблем.
А ми поза трендами.
Нинішня влада орієнтується на популізм, їм важливо мати рейтинги, щоб їх любили. Вони нічого не хочуть знати про те, як змінюється сучасний світ – чому партнерство важливе, чому гендерні стереотипи шкідливі, чому огидно бути сексистом. Вони лише добре засвоїли, що на їхніх округах живуть жінки, а жінкам дуже важливо мати вихідний на 8 Березня і отримати свої «квіти, духи, помаду».
Саме тому ви скептичні щодо ухвалення постанови про скасування 8 Березня як державного свята?
Звісно. Нинішня Верховна Рада ніколи не проголосує таку постанову. Нинішня Верховна Рада навряд чи ратифікує Стамбульську конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Вони понастворювали міжфракційних об’єднань, в тому числі і «за сімейні цінності»!
Читайте також: Марш жінок-2020: «Ісус би ратифікував!»
І туди ввійшли люди, які по кілька разів одружувалися, кидали своїх дітей, принижували жінок, але вони, бачте, «за сім’ю і родину». Абсолютне лицемірство. «Слуга народу» – не ідеологічна партія. Хто вони? За що вони? Які у них принципи і переконання? Невідомо. Вони знають лише одне: забирати свято у жінок, які живуть на їхніх округах – непопулярно.
Ви розумієте, що і з нашої розмови також багато хто виділить лише одне: народна депутатка із партії «Європейська солідарність» хоче забрати свято у мільйонів українських жінок…
Ще раз, я нічого не маю проти самого свята. Але не варто робити вигляд, що саме цим святом ми можемо ощасливити жінок один раз на рік. І робити вигляд, що у нас немає проблем, пов’язаних із реальним станом жінок. Цей день треба наповнити змістом, повертати йому справжній сенс, чесно говорити про проблеми, про домашнє насильство, нерівність в оплаті праці, про низький рівень впливу на ухвалення рішень на різних рівнях влади, про непропорційне навантаження жінок хатньою роботою, про дисбаланс залучення чоловіків і жінок до виховання дітей і домашньої праці. Нинішня Верховна Рада, нинішній уряд, нинішній президент не готові відмовлятися від совкової спадщини. Й коли весь цивілізований світ ламає стереотипи, орієнтується на тренди партнерства і гендерної рівності, голосує за уряди, де жінки становлять половину, коли вперше жінка стає віцепрезиденткою США – українська влада залишається патріархальною, гендерно незбалансованою, а суспільство й досі живе в полоні гендерних стереотипів.
Зоя Казанжи, для 50%,
фото зі сторінки Ірини Геращенко в Фейсбуку