Швейцарія у вересні проведе референдум щодо відпустки по догляду за дитиною для чоловіків. В Іспанії вирішили, що злочинами, які пов’язані з домашнім насиллям, займатимуться лише жінки-поліцейські, бо потерпілим простіше в таких випадках говорити саме з жінками, а не з чоловіками. Тим часом Асоціація міст України готує презентацію посібника з порадами щодо того, як боротися з сексизмом у політиці, а в Раді європейських регіонів та муніципалітетів наголошують, що гендерна рівність з’явилася серед пріоритетів порядку денного по всій Європі.
Про це йшлося під час Форуму рівних прав і можливостей, який нещодавно відбувся у Києві. Учасниці та учасники заходу з-поміж іншого обговорили, які можливості відкриває для Києва Європейська Хартія рівності, як оцінити спроможність міста у сфері боротьби з гендерно зумовленим насиллям, а також як давати відсіч викликам, що пов’язані з коронавірусною кризою.
50% занотували найголовніші тези з промов мерів і мерок міст Європи, послів та амбасадорок європейських країн і очільників та очільниць міжнародних організацій.
Тобіас Тиберг, Посол Королівства Швеція в Україні:
«Я нещодавно ознайомився із результатами дослідження по Україні, де один із висновків полягав у тому, що довіра до муніципалітетів зростає. Виявилося, що це ті інституції влади, які мають найбільше довіри пересічних українців. І це мене здивувало, бо ми звикли до того, що громади не отримують достатньо грошей, що комусь не зрозумілі їхні компетенції, що відбувається реформа децентралізації, яку критикують за те, що досі неясно, де проходять межі між різними повноваженнями… Але попри все, органам влади на місцях довіряє найбільше українців, і це вкрай цікаво.
Однак із іншого боку, я не так вже й здивувався, коли дізнався про це. Швеція давно підтримує громади по всій Україні, тож ми з власного досвіду знаємо про те, як багато працюють виборні представники влади та інші посадовці на муніципальному та на місцевому рівні. До того ж, на місцевому рівні процент жінок на керівних посадах вищий, ніж на інших рівнях. Тому я й не дуже здивувався цій довірі».
Мелінда Сіммонс, амбасадорка Великої Британії в Україні:
«Як і в Україні, у Великій Британії під час пандемії спостерігається різке збільшення повідомлень про насильство в родині. Ми виявили, що кількість викликів зросла на 25% із моменту введення в дію карантинних заходів. Тож сьогодні всі ми змушені забезпечити ефективну багатогалузеву підтримку тим, хто найбільше її потребує, та знайти інноваційні рішення для тих, хто змушений залишатися в закритому режимі зі своїми кривдниками. Захист прав своїх громадян є пріоритетом для всіх урядів. Саме тому Велика Британія підтримує проект указу президента України про невідкладні заходи щодо захисту прав та інтересів жертв домашнього насильства.
Читайте також: У Києві відкрили першу «кризову кімнату» для жертв домашнього насильства
Крім того, Велика Британія з гордістю фінансує Фонд народонаселення в Україні з 2015 року, і завдяки цьому фінансуванню були підтримані дуже важливі міжгалузеві служби. Це і підтримка пунктів надання медичних послуг, і створення мобільних груп психосоціальної підтримки, спеціалізованих мобільних груп для ветеранів та їхніх сімей, а також розвиток 45 спеціальних мобільних бригад поліції, які проходять підготовку для реагування на випадки насильства в сім’ї. Щиро дякую партнерам, завдяки яким понад 30 тисяч українців отримали високоякісну допомогу. Я на власні очі бачила, якою помічною є індивідуальна та швидка підтримка потерпілих від насильства у Києві, Слов’янську та Бердянську. Відтепер жінки в цих містах можуть шукати підтримку та повідомляти про зловживання, які раніше залишалися без контролю».
Анна Кеніг Йерлмюр, мерка Стокгольма (Швеція):
«Стокгольм зрозумів – щоб пережити пандемію, треба бути стійким містом. Один із ключових факторів такого міста – безпека. Щоб ніхто, незважаючи на стать, не потерпав від насилля та сексуальних домагань. Проте ми всі розуміємо, що ризик гендерного насильства підвищується під час карантину. З усього світу нам приходять відповідні звіти. Це підкреслює, що врахування гендерної проблематики має бути частиною наших щоденних справ, навіть коли тяжкі часи закінчаться. Ми маємо постійно працювати над цими питаннями. Всі заслуговують рівні можливості для пошуку свого шляху в житті. Саме так ми і створюємо стійке місто…
Наостанок я хочу звернутися до жінок-лідерок – не йдіть на компроміси, коли це стосується ваших ідей і особистості. Ідеї, які формують майбутнє, однаково важливі як і з уст жінок, так і з уст чоловіків. Міста мають бути місцями, де кожен і кожна може здійснити свої мрії і розкрити весь свій потенціал, незалежно від статі. Ось чому всі ми – чоловіки та жінки – працюємо над створенням майбутнього разом, і тому такі дискусії, як цей форум дуже важливі для покращення світу».
Костас Бакоянніс, мер Афін (Греція):
«Ми всі постали перед невидимим ворогом, який не знає кордонів. У часи кризи, як вчить нас історія, ми можемо продемонструвати найкращі риси, або ж навпаки – виявити в собі найгірше. Наше місто дуже сміливо взялося за реалізацію масштабних проєктів під час пандемії. Зокрема, ми започаткували широкий спектр цифрових сервісів, почали надавати нашим громадянам нові послуги. Ми також створили спеціальні притулки для надання допомоги всім, хто її потребує.
Особлива увага приділяється жінкам і захисту їхніх прав. Відтак ми добилися чималого прогресу в реалізації доволі амбітної програми боротьби з домашнім насильством, запрацювали нові притулки для потерпілих. Також потерпілим надається психологічна підтримка і безоплатна правова допомога. Час пандемії – це жорстокий час для Греції, особливо на тлі наслідків економічної кризи. Але ми все одно з оптимізмом дивимося в майбутнє. Ми сподіваємося, що будуть проведені ті реформи, які необхідні в цей непростий час».
Андреас Кіфер, Генеральний секретар Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи:
«В Україні в жовтні відбудуться місцеві вибори, і це нагода, якою не можна знехтувати. Жінки мають балотуватися і отримувати можливість сповна брати участь у процесах ухвалення рішень. Але задля цього їм треба подолати чимало перешкод. Це і загальнопартійні системи, і виборче законодавство, і негативне ставлення до жінок, адже дехто досі вважає, що політика – це сфера для чоловіків, а жінкам там не так вже й раді. У нашому Конгресі ми займаємся цією проблемою, бо це явище має місце не лише в Україні, а й усіх країнах Ради Європи. Тож Конгрес дуже конкретно взявся за те, щоб збільшити відсоток жінок у владі.
Читайте також: «Не перетворювати Раду на таблоїд»: депутатів закликали не толерувати сексизм
Наші колеги з Асоціації міст презентували посібник із порадами щодо того, як боротися сексизмом у політиці й забезпечувати більш активну участь жінок. Крім того, невдовзі ми з Асоціацією започаткуємо курс з гендерної рівності і місцевої політики задля того, щоб підвищити рівень обізнаності про це по всій Україні. Запобігання сексизмові і боротьба з ним вимагають скоординованих дій усіх органів влади. Тож Рада Європи, Конгрес, національні уряди, влада міст і вся міжнародна спільнота працюватимуть разом задля створення ефективних структур і механізмів».
Фредерік Валльєр, Генеральний секретар Ради Європейських регіонів та муніципалітетів:
«Завдяки Хартії рівності гендерна рівність з’явилася серед пріоритетів порядку денного по всій Європі. І це свідчить про бажання міст працювати заради гендерної рівності, тому що йдеться про інструмент, який допомагає створювати власні плани дій щодо побудови більш рівного суспільства. Під час пандемії ми в нашій організації створили спеціальну робочу групу для дослідження проблематики COVID-19, організували семінар, який стосувався гендерного виміру боротьби з пандемією. І надалі будемо проводити подібні заходи із Асоціацією міст по всій Європі задля того, щоб краще знати, як пандемія впливає на гендерний порядок денний.
Читайте також: Нащо потрібна гендерна рівність у політиці? Пояснюють Джастін Трюдо та Джасінда Ардерн
Але я хочу торкнутися питання жінок на найвищих посадах. Зараз ведуться дебати і часто їх започатковують самі жінки. Ми проводили дослідження щодо представництва жінок на всіх рівнях врядування, і побачили певний прогрес. Справді, прогрес є, коли, наприклад, є бажання у мера Віталія Кличка залучати більше жінок і висувати їх на провідні посади. Важливо, щоб на національному рівні була відповідна програма і план дій.
І наостанок не можу не згадати Білорусь, де жіноцтво відіграло величезну роль у тому, щоб у суспільстві почали говорити про демократизацію».
Сільвія Йозефіна Кортес Мартін, амбасадорка Королівства Іспанія в Україні:
«У нашій країні застосовується закон про протидію гендерно зумовленому насиллю, де прописана низка прав жінок, що потерпіли від насильства. Це стосується кожної жінки в Іспанії, яка потерпіла від такого злочину, незалежно від її громадянства. На місцевому рівні теж приділяється увага цій проблематиці.
Є спеціальна безкоштовна гаряча лінія. Достатньо набрати три цифри, і 24 години на добу без вихідних ви маєте доступ до інформації правового характеру. Ця послуга забезпечується 53 мовами. Зізнаюся, я не знаю, чи є серед них українська, але наступного тижня міністр закордонних справ Дмитро Кулеба буде в Іспанії, тож я передам нашому міністрові, що якщо серед тих мов ще немає української, то ми її додамо, бо понад 100 тисяч громадян і громадянок України працюють в Іспанії. Лінія допомоги може вивести особу, яка зателефонувала, на відповідну службу (наприклад, на службу невідкладної швидкої допомоги чи на лінію спецслужби, яка опікується проблемами неповнолітніх).
Потерпілим надаються поради щодо їхніх дій, вони отримують інформацію про можливість безкоштовної психологічної або правової допомоги. І ще один важливий момент – у поліції такими злочинами займаються жінки-поліцейські, бо досвід свідчить, що потерпілим простіше говорити з жінками, ніж із чоловіками-поліцейськими. Також різні заохочення пропонуються тим бізнес-структурам, які надають роботу потерпілим від домашнього насилля. Жінкам дають змогу тимчасово працювати неповний робочий день. А якщо жінка змушена переїхати в інше місто, то її дітей у пріоритетному порядку влаштовують до державних закладів навчання».
Наталія Канем, виконавча директорка Фонду ООН у галузі Народонаселення в Україні:
«Мери й місцеві муніципалітети в усьому світі об’єднують зусилля, щоб відігравати важливу роль у запобіганні та протидії насильству проти жінок. Жінки зараз звертаються до нашого фонду і кажуть, що через коронавірус ситуація із домашнім насильством погіршилася. У дослідженнях ми бачимо, що жертви змушені жити з кривдниками через карантин, і це збільшує кількість випадків домашнього насильства у світі. Більше мільйона українок зазнають цього на собі, а з березня через пандемію ця кількість подвоїлася. На жаль, це відбувається в усьому світі. Генсекретар ООН Антоніу Гутерреш закликає до миру вдома. Тому що гендерно зумовлене насильство є пандемією в межах ще однієї пандемії. Але ми повинні подолати це».
Хелен Годвін, заступниця мера Бристоля (Велика Британія):
«У 2013 році Бристоль підписав Європейську Хартію рівності жінок та чоловіків, і це дало нам можливість зробити права жінок пріоритетними. Я просуваю питання гендерної рівності у міській раді, де 50% – це жінки. Крім того, я є членкинею Лейбористської партії, і якщо говорити про місцевий рівень, то в нас теж представництво 50 на 50. Ми створили комісію, яка працює над питаннями рівного політичного представництва. Працюємо з дівчатками у школі, в нас розроблені спеціальні освітні мотиваційні програми. Також є проєкти, де ми працюємо з жінками з маргіналізованих груп, створюємо для них окремі міські програми.
Читайте також: Як підписантам Хартії рівності розробити план дій
Є ініціатива проти подолання гендерно зумовленого насильства. На початку пандемії ми ще чітко не усвідомлювали, як може розвиватися ситуація із домашнім насильством. Але згодом почали працювати окремо над цим питанням – залучаємо сім’ї з дітьми. На кожну зустріч запрошуємо до 15 різних експертів, які розповідають про види гендерно зумовленого насилля та про методи запобігання і боротьби з ним».
Санна Весіканса, заступниця мера Гельсінкі (Фінляндія):
«У нас у Фінляндії всі міста самотужки відповідають за організацію як системи охорони здоров’я, так і соціальних послуг. Ми серйозно ставимося до Стамбульської конвенції й розуміємо, що це наша відповідальність – надати належні і достатні послуги потерпілим, фінансувати подібні ініціативи та всіляко працювати над запобіганням насильства. І тут мова про конкретні речі, які справді допомагають потерпілим. Це вибудовування довіри, бо насамперед має бути довіра між громадянами і тими, хто надає послуги. Це системний підхід, бо треба враховувати, наскільки комфортно почуваються люди, коли розмовляють про ці чутливі питання. Ми намагаємося працювати там, де найбільше потрібна підтримка, і робимо це без стигматизації, щоб потерпілі отримали належну допомогу.
Також дуже важливо, щоб працювали команди різних фахівців – поліція, медки, соціальні працівники. Ми створюємо відповідні робочі групи. Треба не лише мати гарячу лінію чи притулки. Це, звісно, теж важливо і має бути доступним для потерпілих. Але так чи інакше, потерпілі будуть працювали з представниками різних професій, і ці люди мають бути достатньо кваліфікованими, щоб надавати їм послуги. Тому ми проводимо спеціальні навчання для фахівців, які надають допомогу потерпілим від кривдників.
Ще одне питання – це підтримка неурядових організацій, які теж працюють над цими проблемами. Вони відіграють ключову роль у тому, щоб наблизити ці послуги до людей. Дуже часто жінки, які потерпають від насильства, вагаються, чи просити про допомогу. Тоді стають у пригоді неурядові організації. Тому місто надає їм підтримку (включно з фінансовою). До того ж, вони кидають нам виклики, вимагають, щоб ми виконували свою роботу краще. І це дуже важливо – мати таке партнерство, коли ми працюємо спільно, але так само дослухаємося до критики з їхнього боку, щоб покращити нашу роботу».
Єлена Дреньянін, членкиня муніципальної ради Хаддінге (Швеція):
«Дискримінація у політиці всюди однакова. Але є відмінності щодо конкретних проявів. Я б сказала, що жінки частіше, ніж чоловіки, потерпають від сексизму в політиці. Проте все залежить від політичної ситуації і гендерного клімату в кожній країні. Я є членкинею шведської делегації Когресу місцевих та регіональних влад Ради Європи, а також – спікеркою конгресу з питань гендерної рівності і доповідачкою по темі боротьби з сексизмом у політиці.
Читайте також: Уряд Малайзії вибачився за сексистські поради жінкам під час карантину
Те, що ми сьогодні обговорюємо наслідки пандемії, – це результат сотень років недостатньої присутності жінок у політиці. Як можна збудувати суспільство на засадах демократії, якщо всім керують лише чоловіки?.. Зрозуміло, що будь яке демократичне суспільство може бути побудоване тільки чоловіками і жінками. Те, що ми зараз бачимо, –результат того, що століттями існували політичні системи, де жіноцтво не було представлене. Бо в політиці жінки виконують переважно якісь секретарські обов’язки при чоловіках. Проте жінки все одно йдуть у політику, тому що хочуть змінити суспільство на краще для себе, для своїх сімей, для своїх дітей і заради майбутнього. І попри те, що кількість політикинь зростає, все одно ми бачимо сексизм та гендерно зумовлене насилля, що заважає жінкам у всьому світі займатися політикою. Це не що інше, як порушення прав на рівноправну участь у політичному житті, по суті це загроза демократії.
Читайте також: #НеЦінаПолітики і місцеві вибори: Якщо вас не атакують, вас не сприймають усерйоз
Ми знаємо про глибоке історичне коріння гендерних стереотипів, однак маємо замислитися над баченням нових заходів. Зокрема, треба подумати про те, що відбувається у соціальних медіа. Там поширюються погрози і якісь шкідливі та неприємні коментарі на адресу політикинь. Але жінки навчилися на це реагувати, і викладають тепер у мережі свої історії. Вони мають власний голос, вони вже більше не перебувають у тіні, вони говорять. І тут треба розуміти, що мовчанка – це те, що допомагає далі ображати жертв. Якщо замість мовчання приходить відверте обговорення, – це позитивний процес. Крім того, треба дослідити, що додати до різних кодексів етичної поведінки задля того, щоб політикиням далі не писали щось на кшталт «ви маєте такий гарний вигляд, що для мене неважливо, що ви говорите».
І наостанок хочу нагадати, що заявив на Форумі посол Швеції, коли побачив, що українці більше довіряють органам місцевої влади. «Браво!», – скажу я у відповідь. І це свідчить, що саме на місцевому рівні треба залучати якомога більше жінок до політики».
Яцек Яськовяк, мер Познані (Польща):
«Коли Познань приєдналася до Хартії рівності, ми виявили істотний дисбаланс – чоловіків на керуючих посадах виявилось в рази більше, ніж жінок. Тож ми почали проводити політику заохочення жінок до роботи у міській раді. Зокрема, ми реалізовуємо проєкти, які підтримують повернення жінок до роботи після декретної відпустки. Дуже важливо дати змогу поєднувати роботу й материнство і розвиватися професійно, незважаючи на всі труднощі, пов’язані з цим. У нас у міськраді діє програма дозвілля для дітей наших працівників у робочі дні, коли немає школи. Ця та інші ініціативи вже приносять свої плоди для Познані. Багато жінок отримують керівні посади, які до цього обіймали чоловіки. Жінки також є керівницями комунальних підприємств і організаційних підрозділів.
Наприклад, компанія яка займається введенням важливих муніципальних інвестиційних проєктів, де жінка обіймає посаду очільниці. Або MTP Poznan Expo, де жінка вперше отримала посаду членкині Ради директорів. У кожному з цих підвищень ключовим фактором була компетентність. Дуже важливо, щоб гендер не був ані вирішальним фактором призначення на посаду, ані аргументом, чому людину не призначили. Нам потрібно прагнути до рівного доступу до керівних посад як жінок, так і чоловіків, створюючи для цього всі умови. І завжди ставити навички та компетентність на перше місце».
Алек фон Граффенрід, мер міста Берн (Швейцарія):
«Карантин допоміг усім нам зрозуміти, що багатьом жінкам складніше під час кризи, бо вони мають виконувати домашню роботу, вчити дітей удома, піклуватися про них. Тож ми шукаємо способи, як допомогти жінкам. Наприкінці вересня у Швейцарії пройде референдум щодо відпустки по догляду за дитиною для чоловіків. У нашій країні взагалі не було батьківської відпустки або давали лише один день. Ми продовжимо її до 14 днів. Але ми вважаємо, що варто так чи інакше розділяти домашні обов’язки між чоловіками і жінками, щоб вони могли робити домашні справи разом. COVID показав нам, що треба зробити крок уперед і стати кращими в цьому».
Підготувала Вікторія Кобиляцька, 50%