«Жінка в українській політиці – це безперспективна справа. Не обере народ у нас жінку в президенти, не буде жінки на посаді спікера», – таку «пораду» почула Леся Василенко, народна депутатка від партії «Голос», коли розмірковувала про участь у виборах.
Цими спогадами вона поділилась під час П’ятого українського жіночого конгресу, який 18-19 вересня відбувся у Києві. Під час дискусії «Жінки у політиці: боротьба за можливість приймати рішення» народні депутатки та депутати із різних політичних партій обговорили які проблеми існують у доступі жінок до влади.
Квоти – це важливо, але не панацея
Євгенія Кравчук, народна депутатка України, партія «Слуга народу», зазначила, що квоти – це важлива зміна, але законодавство потребує доопрацювання. Зокрема, варто врегулювати питання, коли жінки відмовляються від мандату, а на їхні місця «заходять» чоловіки. «Є дискусія у профільних комітетах, щоб унормувати законодавчо рішення. Якщо жінка відмовляється від мандату, потрібно, щоб на її місце йшла теж жінка. Але тут треба врегулювати процес, щоби таке рішення не спотворило вибір громадян», – коментує Кравчук.
Читайте також: «Набрали за оголошенням»: чому і як партії обходять гендерну квоту
Квоти – це відновлення історичної справедливості, вважає Леся Василенко. Але додає, що вони зіграли злий жарт: з’явився стереотип, що жінка в парламенті – це формальність, декорація. Адже жінки зайшли у парламент чи у ради, але мало впливають на процес ухвалення рішень. Очолюють міністерства та комітети і далі у більшості чоловіки. Депутатка пропонує запровадити квоти і для керівних посад. Зокрема, рекомендує до обговорення такі ідеї:
- запровадити квотування щодо голів комітетів: половина комітетів має очолюватися жінками;
- якщо голова комітету жінка, то перший заступник – чоловік (і навпаки);
- запровадити ротацію спікерів: якщо у попередньому скликанні був чоловік, у цьому – парламент має очолити жінка;
- упровадити квоти і для партій: унормувати аби на керівних посадах, місцях заступників голови партії також були і жінки, і чоловіки.
Одна жінка віцеспікерка та тільки три жінки – очільниці комітетів показують, що у цьому скликанні зроблено крок назад у досягненні прав жінок, вважає народна депутатка від «Європейської солідарності» Ірина Геращенко. Адже такі цифри показують, що жінки не впливають на прийняття рішень. Водночас депутатка скептично ставиться до пропозиції квотувати керівні посади у парламенті.
«Голова чи прем’єр має бути компетентною людиною. Це політична посада, і ти своїм життям, своєю професійністю та досвідом маєш довести лідерство. Усе перекласти на квоти і на виборця – це найлегший шлях. Але ми маємо покласти відповідальність на політиків і партії. Має бути партійна дискусія, партійна кадрова робота, відбір кандидатів та кандидаток», – зазначає депутатка.
Геращенко переконана, що потрібно працювати із суспільством та ЗМІ. Поки у суспільстві є стереотипи щодо жінок, а ЗМІ толерують сексизм – рано говорити про рівність.
Просвітництво – важлива складова на шляху до рівності
Про цінність просвітницької функції журналістики також зазначив Сергій Соболєв, народний депутат від партії «Батьківщина». Журналістика повинна не лише говорити про рівність, а також розповідати, чому жінки відмовляються від мандату, у яких партіях відбуваються такі ситуації. І це, на думку нардепа, допомагало б виборцям більше знати і про політичні партії.
Ірина Геращенко згадує як у ефірі ток-шоу отримувала сексистські зауваженні, але не отримала підтримки від колег. «Мені сказали, яке право ви маєте так вдягатися, ви – жінка, ви – мати. А всі присутні мовчали».
Зневажливе ставлення до жінок-політикинь у медіа також відзначає Євгенія Кравчук. Депутатка пригадала нещодавній рейтинг від «Коментарів», яким визначали «найсексуальніших депутаток».
«Усі депутатки, хто потрапив у цей рейтинг, звернулись до видання, аби їх виключили із «змагань». Видання відреагувало на це звернення, і зробило такий самий рейтинг для чоловіків», – зазначає Кравчук. Водночас, говорить, що запровадження іншого рейтингу не вирішує ситуацію. ЗМІ так само топчуться по гендерних стереотипах, знецінюють жінок у політиці.
Читайте також: Євгенія Кравчук: «Самі запропонують, і самі все дадуть» – це не про політику
Укорінення стереотипів про жінок та чоловіків особливо добре видно на місцях. Так, у нас в жодному обласному центрі досі немає жінки-мера. Тут, на думку Євгенії Кравчук, зіграє стереотип про «чоловіка-міцного господарника»: громада хоче бачити головою такого «хазяїна», і тому обирає чоловіків.
Тиск на жінок на економічна недоступність
Окрім стереотипів, на участь жінок у політиці також впливають інші фактори. Зокрема, можливість захистити себе у ситуаціях політичного тиску. Сергій Соболєв пригадує, як під час відбору кандидаток на місцеві вибори у Запорізькій області вони не могли знайти жінок-кандидаток.
«Жінки відмовлялися іти на вибори, бо боялись політичного тиску. Вони пригадували історію жінки-секретаря однієї із селищних рад, яка відсиділа 43 доби в ізоляторі за звинуваченням у захопленні державної влади. Нам відмовляли, і казали, що не хочуть повторення такої ж історії із собою», – пригадує Соболєв.
Ще однією перепоною на шляху жінок до участі у політиці депутат називає матеріальне становище. Розвив у оплаті праці, а також обмеження після народження дитини – це все впливало на зменшення шансів жінок брати участь у виборах. Тому, законопроект про декрет для тата, депутат вважає проривом у законодавстві.
Читайте також: Перемогти сексизм і дотриматися квот: про місцеві вибори на Українському жіночому конгресі
«Чому ще 30 років тому жінка в політиці та бізнесі – це була дивина? Жінка, яка народила дитину чи кілька дітей, не могла знайти вільний час, щоб присвятити його політиці. Тепер чоловіки можуть офіційно іти у декрет, і відкривати можливості жінкам», – переконаний депутат
Про фінансовий аспект також наголосила Ірина Геращенко. Вона зазначила, що застава, яку платять кандидати та кандидатки часто непідйомна для жінок. «Основна перепона жінок доступу до політики – це доступ до ресурсів, який жінкам часто відсутній».
Євгенія Кравчук звернула увагу на те, що більша громада та більше фінансування, то менше жінок допускають до влади чи ухвалень рішень. Скажімо, на рівні області, де більший бюджет, жінок менше, водночас у сільських радах жінок більше, але грошей, а значить і впливу, у громаді менше.
Також депутатка зазначала, що саме суспільство вже готове підтримувати жінок. І це довели вибори. У нинішньому скликанні парламенту є багато жінок, які отримали свій мандат не у складі списку партії, а як мажоритарні кандидатки. У рівній боротьбі багато жінок виграють, переконує депутатка.
Культура спілкування, освіта та медіа мають формувати між жінками взаємопідтримку говорить Леся Василенко.
«Потрібно одна одній бути опорою, до якої можна звернутися за досвідом, за контактами, за рекомендаціями. У цьому чоловічому світі додається ще конкуренція жінок між жінками. Де жінки замість того, щоб давати можливості одна одній, ставлять підніжки».
Читайте також: Чесно: Найвпливовіші депутатки Ради-9
Депутатка також переконана, що основи сприйняття ролі жінки закладаються у родині. Якщо у сім’ї є рівність, і дитина бачить ці моделі, то виросте зовсім інше покоління, якому не треба буде доводити, що жінка може бути президенткою.
Інна Наливайко, Жінки:50%