Уляна Пак – депутатка Львівської міської ради від партії «Європейська солідарність». Із 2011 року викладала в Інституті права та психології Львівської політехніки. Паралельно із 2012 року працювала юристкою у політичній партії «УДАР». А після Революції Гідності перейшла у Блок Петра Порошенка «Солідарність». У 2014 році очолила сектор юридичної підтримки «Арени – Львів».
У 2015 році після народження старшого сина зрозуміла, наскільки інфраструктура міста незручна для батьків з дітьми, людей на візках, пішоходів. У її районі не було ані облаштованих пішохідних переходів, ані пандусів, ані громадських просторів і парків, щоб пересуватися із дитячим візком. Цього ж року Уляні запропонували стати депутаткою від БПП.
Щоб не було відчуття втраченої можливості
– Зустріла свого товариша, який запропонував керувати його штабом, а згодом і балотуватись самій, – розповідає Уляна. – Я зрозуміла, що варто спробувати, оскільки знала, як працює міська рада і яким чином депутати можуть змінювати місто на краще. Під час виборчої кампанії докладала максимум зусиль, щоб потім не було відчуття втраченої можливості.
Я розуміла, що маю мало шансів, оскільки невідома, молода, без статків. Я собі давала 1 – 3%. Але сталося зовсім не так, як гадалося: мій колега, який залучив мене до виборчого процесу, не пройшов, а мене обрали. І я вдячна за те, що люди у мене повірили та підтримали.
Ви давали собі маленький відсоток, але, як гадаєте, завдяки чому вам вдалося пройти?
Я балотувалася в тому окрузі, де живу. Мене люди знали в обличчя. До того ж, я справді ходила по зустрічах, розповідала, що хочу робити, спілкувалася з мешканцями. Я знала про всі проблеми району, і мої ідеї знаходили підтримку у виборців. Навіть від дверей до дверей ходила. Пройшла три під’їзди, аж раптом одна з сусідок, яка недавно переїхала до нашого будинку, сказала: «Не треба мені твоєї газети, я за тебе не голосуватиму». Тоді зрозуміла, що це не мій варіант. Мені ліпше організовувати зустрічі, на які приходитимуть люди, яким це цікаво, ніж дзвонити в кожні двері і вислуховувати незаслужені образи.
Читайте також: Післясмак від перегонів: що думають кандидатки про свою участь у місцевих виборах?
Чи багатьох людей вам доводилося переконувати, що ви хоч і молода, але можете щось змінити?
Доводилося чути: «Куди ти така молоденька, ще й жінка, що ти там зміниш…». Але, вважаю, що таких людей немає сенсу в чомусь переконувати. Треба говорити тоді, коли бачите можливість діалогу.
Як же бути депутаткою з двома маленькими дітьми (в Уляни Пак два сини – 6 і 4 років)?
Насправді я не уявляю своєї роботи без моїх дітей. Звісно, мені з ними багато допомагає мама. Хоча раніше траплялися ситуації, коли я брала дітей і на робочі групи, і на комісії, і на прес-конференції. Навіть мала ідею створити дитячу кімнату у міській раді.
Така потреба була у багатьох жінок. Наприклад, у тих, які приходили в ЦНАП. Із дітьми вони елементарно не мали можливості належно оформити документи. Тепер у ЦНАПі в Ратуші є не просто дитяча кімната, там є людина, яка дивиться за дітками (до двох годин часу), поки батьки зайняті справами.
Послугами цієї кімнати користуються не лише мами, часто бачу і чоловіків, які приходять у справах з дітьми. Їх, звичайно, менше, ніж жінок, але це вже не дивина міської ради, що тато бере дитину з собою на роботу.
Чи всі це сприймають нормально?
У своїй фракції я себе дуже комфортно почуваю. Минулої каденції у нас було 9 чоловіків і я, одна жінка, відчувала максимальну підтримку і сприяння. Але були колеги з інших фракцій, які говорили: «Сьогодні вони відкриють кімнату для дітей, а завтра відкриють кімнату для песиків, котиків». Це обурювало, оскільки так говорили чоловіки, в яких теж є діти.
Гендерні квоти дали можливість жінкам себе проявити
Що таке – бути депутаткою?
Якщо хочеш бути активною депутаткою, цю роботу потрібно продумати, вибудувати план, спілкуватися з людьми, знати проблеми, проговорити їх з профільними чиновниками. Спочатку в мене були неправильні підходи. Думала, оскільки я депутатка, то можу відкрити будь-які двері і мене послухають. Так не працювало. Тоді я почала організовувати робочі групи, зустрічі з чиновниками, контролювати процеси. Якщо ви написали звернення і про нього забули, то чиновник теж незацікавлений у вирішенні цього питання. Йому легше написати відписку. Усе потрібно вести до кінця.
Іноді я жартома розповідаю, що коли ти депутат першої каденції, у перший рік почуваєшся так: «Я знаю, що мене обманюють, але не знаю, де». Через кілька років: «Я знаю, де, але не вмію протистояти». І вже під кінець каденції вчишся протистояти тим, хто намагається обманути. Та, якщо серйозно: приблизно за рік я зрозуміла, як має працювати депутат, щоб бути ефективним. Тому в другій каденції мені легше добиватися результату.
Читайте також: У Львівській міськраді створили міжфракційну групу «Рівні можливості»
Так, цього року ми розпочинаємо ремонт каналізаційного колектору в Скнилівському парку, чого я добивалась ще з 2015 року. Також будемо ремонтувати дорогу і підземні мережі на вулиці Яворницького, будуватимемо скейт-парк біля колишнього кінотеатру «Галичина» і реалізовуватимемо багато інших ініційованих мною змін.
Чи відчуваєте ви підтримку партії?
Я координую роботу партійного осередку в Залізничному районі Львова, а в період виборів керую районним штабом. Із шести районних осередків у нас два очолюють жінки, а чотири – чоловіки. Жінки у нас рівно дотичні до питань і прийняття рішень. Ми не відчуваємо відмінностей.
А загалом, у львівській політиці яке ставлення до жінок?
Я вважаю, що з кожними виборами жінки отримують більше впливу на політичні процеси в місті. Минулої каденції Львівської міської ради всі голови фракцій були чоловіки, основні питання приймалися виключно за участі голів фракцій і міського голови. Зараз там уже є одна жінка. Окрім того, головою обласної ради стала жінка – Ірина Гримак. Ніхто не посперечається з її фаховістю, лідерськими і професійними рисами.
Читайте також: Сексизм, квоти та боротьба за ресурси: як жінки виборюють доступ до влади
Як ви оцінюєте тенденції в країні загалом щодо жінок у політиці і владі?
У 2015 році квоти вплинули на кількість жінок, які балотувались. Тоді гендерні квоти були запроваджені незадовго до місцевих виборів, і партії швидко шукали жінок-кандидаток для включення у списки. У 2020 році ми уже шукали представників і представниць, які могли б репрезентувати свої середовища. Мені здається, навіть інколи чоловіків бракувало. У нашому районі від ЄС балотувались: Наталія Сомик – директорка школи, Ольга Посипанко – депутаткапопередньої каденції, Оксана Фільц – заступниця головного лікаря 8-ї лікарні, Мар’яна Івашина, яка очолює один з напрямків на заводі «Артеріум» (один з найбільших платників податків міста), Алла Хохла – кандидатка наук, яка викладає в Медінституті і очолює громадську організацію спортивного спрямування. Ми не обирали чоловіка чи жінку, а обирали фахівців і фахівчинь, які мають підтримку, об’єднують певні спільноти. Це було стимулом для жінок спробувати себе у політиці.Гендерні квоти дали можливість жінкам себе проявити. Бо жінкам досі потрібно подавати сигнали, що потрібно йти у політику. Вони важливі у політиці, щоб розширити світогляд влади.
Наскільки для вас питання гендерної рівності є важливим і відчутним?
Загалом я прихильниця шанобливого ставлення до всіх. Але у нас ще часом трапляються сексистські висловлювання чи дискримінаційні моменти. Досі можна почути «сонечко, пташечка, ти ж красива дівчинка», «куди тобі йти в серйозні кабінети?», або «дитинко, ти така молоденька, політика – не жіноча справа?». Колеги зазвичай намагаються поводитися коректно, але час від часу сексизм проривається.
Якось я брала участь в одній дискусії, де різні жінки розповідали про свої професійні досягнення. І тут одна пані, яка сиділа у першому ряду, сказала: «Ви працюєте так багато і говорите, що такі успішні, тому що, напевно, або розлучені, або незаміжні, або не маєте дітей і сім’ї. Свою прогалину в особистому житті ви хочете заповнити у професійному плані». Чоловіки ж часом говорять: «Я би не хотів мати дружину-політика».
Читайте також: «Дівчатка, не сваріться!»: Андрій Садовий припустився сексистського звертання
Як реагувати на сексистські закиди?
Напевно, так само, як і на інші образливі висловлювання. Потрібно одразу говорити, що ви не приймаєте такого ставлення до себе і просите у подальшому до вас так не звертатися. Але реагувати однозначно потрібно, бо якщо пропустите, то потім ніхто не зрозуміє, чому це вам щось не подобається.
Як не впадати в крайності у реакціях, коли вам говорять «ви така молода», а ви дійсно молода, коли говорять «дівчата», а ви дійсно дівчата?..
Нещодавно дізналась, що існує термін «доброзичлива дискримінація», «доброзичливий сексизм». Такий сексизм завуальований під компліменти. Тут кожен має розуміти свої межі. Буває не місце і не час для таких фраз, бо коли ви обговорюєте професійну тематику, дискутуєте, маючи різну думку, легше перевести в «дівчаток», а не розбиратися, що є дві різні точки зору і обрати ту, яка оптимальна у ситуації.
Львівський політикум більше чоловічий чи жіночий?
Зараз я бачу більше чоловіків, але це не закритий клуб. Нещодавно навіть один чоловік-депутат говорив, що жінки у політиці в гіршій ситуації, бо у найкращий для розвитку кар’єри час, багато з них народжують дітей і випадають з професійного середовища. Але незважаючи на це, я переконана, що жінки, які відчувають в собі силу та бажання, можуть реалізуватися і бути успішними в політиці.
Дар’я Бура, для Жінки: 50%
