Жіноча підтримка – яка вона? Це може бути робота досвідченої менторки з менті, яка на шляху до змін. Саме у таких парах працювали жінки у програмі наставництва для випускниць Академії жіночого лідерства. Вчилася на ній і Вікторія Вялих. Вона проживає у Покровській громаді, що на Дніпропетровщині. У цій громаді розвинене жіноче лідерство, керує громадою теж жінка, та й сама Вікторія посідає керівну посаду.
Вікторія очолює молодіжний центр у громаді. У програму жіночого наставництва вона прийшла, щоб навчитися просувати діяльність свого центру і презентувати себе як його лідерку. Торік жінка не пройшла у депутатки місцевої ради, але збирається йти на наступні вибори. Тож планує через соцмережі показувати свою роботу, нарощувати потенціал та авторитетність.
Щоб створити молодіжний центр, а згодом і очолити його, Вікторія пройшла довгий шлях. До цього працювала вчителькою хімії у школі. Коли зрозуміла, що у школі затісно, почала діяти.
«Якщо ми самі не почнемо робити зміни, то ніхто не прийде і не зробить це за нас. Тому у 2017 році я увійшла до складу молодіжної ради, а в 2018-му пішла навчатися до Академії жіночого лідерства. Там я зрозуміла, що просувала гендерну рівність усе своє життя, але просто не розуміла, як це називається. Для мене це завжди було про справедливість», – пригадує Вікторія.
Читайте також: Академія жіночого лідерства: 500 випускниць, 100 проєктів, 48 депутаток
У 2019 році молодіжна рада відкрила у Покровському молодіжний простір.
«Нам виділили маленьку кімнатку у центрі дозвілля. Ми почали шукали можливості, як її відремонтувати, тому що в бюджеті громади гроші на це не були передбачені. А проєктні гроші ми витратили на обладнання для кімнати – меблі, техніку. Збирали на ремонт через благодійні ярмарки. Влада побачила результат і виділила незначну суму для завершення ремонту. Ремонт робили всі гуртом. Зараз можу сказати, що цей центр – ніби моя дитина», – розповідає Вікторія.
Це було неформальне місце, де молодь могла збиратися. Тут проводили тематичні вечірки, читали навчальні лекції та тренінги, грали у настільні ігри. Це той простір, де можна почекати автобус чи батьків з роботи, або й просто відпочити, зігрітися теплим чаєм, поспілкуватися у комфортному і безпечному місці. Сюди приходили ділитися своїми емоціями та переживаннями.
За словами Вікторії, молодь називає простір «місцем, де тебе розуміють».
«Ми всі працювали на волонтерських засадах. Особливу нестабільність вніс карантин. Тож ми поступово просували ідею створення комунального молодіжного центру. Керівництво громади нас підтримувало, а от депутатів довелося переконувати. Хоча й вони бачили, що ми дуже активно працюємо, адже жодного масштабного заходу у громаді не обходилося без молодіжного простору», – говорить Вікторія Вялих.
У березні 2021-го комунальний заклад «Молодіжний центр» запрацював офіційно. Вікторія була єдиною кандидаткою на посаду директорки закладу. Із травня вона його очолює.
«Попри нашу активну роботу я все одно зустрічала молодь, яка не знала, що у нас є такий центр. Я розуміла, що на вулиці ми не будемо хапати людей за руки і розказувати про нього. А де ми можемо спіймати нашу молодь? Ну зрозуміло, що у соцмережах. На той час я не була активною дописувачкою. Мене щось стримувало. Я розуміла, що тут треба попрацювати над собою, щоб не боятися писати і навчальні пости, і гнівні коментарі», – каже Вікторія.
Читайте також: Від стереотипів до фейків: яким є шлях жінок у політику
Тож коли прийшов час обирати для себе менторку, Вікторія вирішила, що буде працювати із Людмилою Михно.
Людмила – експертка з комунікацій, яка керує відділом просування зірок 1+1 медіа впродовж 8 років. Вона працює з Аллою Мазур, Лідою Таран, Людмилою Барбір, Русланом Сенічкіним та іншими. Також має досвід комунікацій для київської громади та реформи децентралізації.
«Ми з пані Людмилою одразу зрозуміли одна одну. Вона розповіла мені про медіа-план та як його складати. По особистій сторінці ми визначили рубрикатори – теми про які доречно писати, а про які ні. Проговорили про візуалізацію. Вона наглядно показала, як у соцмережах охоплюються мої дописи. Виявилося, що пости із моїм фото мають більше охоплення, на відміну від тих, де я могла поставити світлину з природою», – розповідає Вікторія.
Менторка допомогла стимулювати глобальне мислення. Вона відкрила очі, що можна запитувати у людей те, чого не знаєш, чи просити про підтримку. Так Вікторія Вялих знайшла молодь, яка готова вести свої рубрики на сторінці центру. Також домовилися про співпрацю із психологинею і психотерапевткою. Тепер щотижня вони проводять зустрічі з молоддю.
«Пані Людмила постійно наголошувала мені: немає фото – немає історії. Це мій біль. Особливо коли одна проводжу захід, я забуваю фотографуватися. Захід пройшов, молодь розійшлася і я така думаю: а що мені у соцмережах виставити? І з цим я досі борюся. Менторка завжди наголошувала, що на світлинах із заходів я маю бути обов’язково», – пригадує Вікторія.
Читайте також: Тетяна Бобриніченко і її Студія жіночого лідерства: «Я хотіла запалити жінок нашої громади»
Жінка каже, програма змінила її мислення. Тепер воно стало більш глобальним. І це стосується навіть тих можливостей, які відкривають соцмережі.
«Елементарний приклад – пані Людмила порадила позначати у своїх дописах структури чи певних осіб, яких стосується тема посту. Їхні контент-менеджери це бачать. Так і свою авторитетність підніматимеш, і реакцію отримаєш. Це ж так просто позначити у наших дописах Міністерство молоді та спорту. А я раніше про це не думала!», – каже Вікторія Вялих.
У процесі роботи з менторкою Вікторія зрозуміла, що писати на сторінках центру їй значно легше, ніж розповідати про себе на своїй сторінці. Так вона виявила у себе психологічні обмеження.
«Мені часто здавалося, що щось писати недоречно, що у цьому питанні я не зовсім компетентна. Про це розповіла Людмилі. Відкрилася їй, що можу навіть написати пост у нотатках, але його не виставляю, бо щось заважає. Щоб я пропрацювала цю проблему, Людмила подарувала і мені, й іншій своїй менті десять консультацій з психологинею, гештальт-терапевткою Людмилою Фроловою. Я дуже вдячна, що вона мене підштовхнула до цього. Хоча це й не було те, над чим ми працювали безпосередньо», – каже жінка.
А на запитання про головний урок, який вона отримала від менторської програми, Вікторія каже так:
«Свою особистість в онлайні треба розвивати – це частина успіху твоєї справи. Без цього зараз не обійтися».
Академія жіночого лідерства (АЖЛ) – це ініціатива Національного демократичного інституту міжнародних відносин та Українського жіночого фонду, спрямована на всебічну підтримку жінок-лідерок задля посилення їхньої участі в реформі децентралізації, зокрема в процесах прийняття рішень в громадах.
Проект здійснюється у рамках Програми «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE), що виконується міжнародною організацією Глобал Ком’юнітіз (Global Communities) та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Національний демократичний інститут міжнародних відносин та Український жіночий фонд є партнерами програми USAID DOBRE.
Ксенія Кердань, для Жінки: 50%
