Понад 60 000 жінок залучені в оборонний сектор України, 42 000 обіймають військові посади, 5 500 з них несуть службу на фронті. Про те, що їм болить, якою вони бачать ветеранську політику та з якими стереотипами стикаються говорили на Міжнародному форумі «Захист і повага. Роль жінок задля досягнення миру».
Таку кількість жінок у пікселі в одному місці не часто побачиш у цивільному житті. Всі вони зібралися на Міжнародний форум «Захист і повага. Роль жінок задля досягнення миру», організований ГО «Смілива Україна — «Arm Women Now» та підтриманий «Українським жіночим фондом», Посольством Великобританії в Україні, представництвом НАТО та офісом ООН в Україні.
На стійці для реєстрації видають бейджі з написом «учасник». Одна з відвідувачок маркером закреслює букву «к» і дописує «ця», таким чином підтримуючи використання фемінітивів.
У холі розташовані манекени, одягнені у військову форму та білизну, виготовлену спеціально для воячок. Один із костюмів призначений для вагітних. На столі — зразки бронежилетів для військовослужбовиць та журналісток. Соціальна ініціатива «Arm Women Now» перша в Україні розробила військовий одяг із урахуванням жіночої анатомії. Ініціатива забезпечила понад 6000 військовослужбовиць жіночою уніформою. І вже зараз на державному рівні затверджена жіноча форма, жіноча білизна, жіночі бронежилети.
На вітальній каві зустрічаються військові й цивільні, знайомі й незнайомі, спілкуються, фотографуються. Увагу привертають жінки у військовій формі з немовлятами на руках. Пізніше організаторка форуму народна депутатка, засновниця «Arm Women Now» Ірина Никорак скаже: «У цьому залі є жінки, які пів року тому отримували спеціальну жіночу форму для вагітних, а сьогодні беруть участь у форумі з маленькими українцями».
У перших рядах конференц-зали — військовослужбовиці та ветеранки. З чоловіків лиш фотографи, оператори, декілька спікерів і перекладач. Час від часу чується дитячий плач. Як своєрідне нагадування, що мами теж можуть і хочуть бути активними, їхні голоси важливі.
Жіночий голос має бути почутим
«Наскільки багато сенсів у двох словах «захист» і «повага», — говорить Ірина Никорак. — Ці слова — моральний компас для всіх українців, для свідомого громадянського суспільства, для представників всіх державних інституцій при розробці будь-яких політик, які стосуються усіх сфер нашого життя. А особливо тих, що стосуються військовослужбовців і військовослужбовиць, ветеранів та ветеранок».
Перемога і національне відродження неможливі без залучення усіх громадян — і чоловіків, і жінок. Про це заявив директор з розвитку Посольства Великої Британії в Україні Стефан Коссофф.
«Залучення ветеранок у відновлення, на мою думку, це не лише акт інклюзії, це важлива у стратегічному плані діяльність. Ми мусимо залучати ветеранок, їхній досвід та знання. Так ми зробимо процес відновлення багатшим, повноціннішим, таким, що сприятиме згуртуванню суспільства».
Читайте також: Рух Veteranka запустив подкаст про жінок на бойових посадах
Спеціальна представниця Генерального секретаря НАТО у справах жінок, миру і безпеки Ірен Фелін відзначила важливість постанови «1325. Жінки. Мир. Безпека», яка визначає рівноцінну участь і залучення жінок до всіх видів діяльності із забезпечення миру та безпеки, повну участь жінок у процесі ухвалення рішень, наділення жінок повноваженнями в часи миру й у часи війни.
«Гендерна перспектива має бути ключовою в усьому, що ми робимо, визначати те, ким ми є. Ми включаємо гендерну перспективу на всіх рівнях: політичній, стратегічній, операційній, тактичній. Війна змінює позицію жінки в суспільстві. Тому ми просимо: говоріть голосніше, ми хочемо почути, що ви переживаєте, що ви відчуваєте. Ми маємо чому у вас повчитися. Ваш голос має бути почутим!» — відзначила посадовиця.
Читайте також: Коаліції 1325: як громадським організаціям ефективно співпрацювати з владою?
Жінки взяли на себе роль лідерок в багатьох сферах
Про те, що українські жінки роблять героїчні речі протягом багатьох років говорила представниця ООН Жінки в Україні Сабіна Фрейзер. Вона відзначила, що ще в 2018 році жінки не могли бути снайперками, а зараз можуть обирати будь-яку бойову позицію.
«Жінки взяли на себе роль лідерок і в громадських організаціях, і у війську, і в органах влади. Ви захищаєте не лише свою країну, ви захищаєте і західних партнерів. Ви — наш щит».
Сабіна Фрейзер відзначила також, що ветеранки можуть брати участь у вирішенні проблем.
«Ветеранки — це не просто люди, які потребують допомоги. Це люди, які можуть взяти на себе зобов’язання і бути лідерками в політиці та економіці. Ми знаємо, що загалом суспільству треба адаптовуватися, щоб бути готовими прийняти тих, хто повернеться з інвалідністю, з проблемами з психічним здоров’ям. Ми маємо зробити все, щоб інтегрувати їх у суспільство. Відновлення має бути гендерноорієнтованим і гендерночутливим».
Початком потужного руху військовослужбовиць та ветеранок назвала форум директорка Українського жіночого фонду Олеся Бондар:
«Часто жінки не можуть говорити відверто про свої проблеми. Жінки, які повертаються до цивільного життя, потребують комплексної допомоги, реінтеграції, реабілітації, програм економічної підтримки для того, щоб якісно і повноцінно продовжувати життя. На регіональних рівнях створені Коаліції 1325, але їм не вистачає голосів ветеранок. Тому, щоб посилюватися, вирішувати проблеми, — долучайтеся. Якщо об’єднатися, голосно говорити про проблеми, виносити на адвокаційні майданчики, обговорювати широким колом, то рішення однозначно знайдеться».
Що болить військовослужбовицям?
Під час форуму військовослужбовиці висловили своє бачення проблем, які існують нині в секторі безпеки та оборони. Турбують їх те, що більшість суспільства займає пасивну позицію і чекає, поки військові наведуть лад, а багато з активної меншості гине на фронті. Болить, що немає чіткої комунікації щодо подальших дій на шляху до перемоги. І звісно ж, переживають за конкретні питання щодо захисту прав ветеранок, дефіциту людей на фронті тощо.
Про брак людей на фронті говорили Катерина Ротаренко та Оксана Рубаняк. Катерина починала як волонтерка, нині вступила до лав ЗСУ, бере участь у пошукових місіях із віднайдення тіл загиблих.
«Лінія фронту велика, а професійних людей, які можуть до цього долучатися, насправді дуже-дуже мало. Ніхто не хоче займатися цією темою, але ми не можемо допустити, щоб наші нащадки теж їздили у пошукові місії, як було після Другої світової війни. І рідні загиблих не розуміють, чому їм так довго не можуть повернути тіло».
Командирка одного зі взводів Оксана Рубаняк більше відома як «Ксена», додає:
«Наразі я бачу важливу проблему з відсутністю кадрів. Я не говорю про спеціалістів, я не говорю про кадрових військових. Будь ласка, дайте мені розумних освічених людей, із якими я зможу організувати роботу. Часом мої розмови з цивільними мають вигляд мобілізаційної кампанії. Я зустрічаю людину і кажу: «О, ти мені треба, мені тебе не вистачає. Півтора місяця навчання — і ми вас всього навчимо. Будь ласка, заходьте до нас».
Куди йти після армії?
Офіцерка ЗСУ, командирка розвідувального взводу БПЛА, кавалерка ордену «За мужність» третього ступеню Юлія Микитенко відзначила, що крім того, що катастрофічно не вистачає людей, є повне нерозуміння, як їх мотивувати захищати державу.
«Перші пів року дякували ЗСУ, донатили по мільйону, а зараз: «Я в армію не піду. Чого ви мене загрібаєте?» Держава за два роки не зробила майже нічого. Це величезний термін, який ми вибороли своїми життями і здоров’ям. На перший план виходять якісь «срачі». Ну що ми робимо? У нас взагалі є ворог. Давайте може на ньому якось зосередимося?»
Читайте також: Снайперка Анастасія Савка після поранення планує повернутися на фронт
Ще одне важливе питання, озвучене Юлією, — це нерозуміння, куди йти після того, як звільнилася з армії.
«Із армії звільняються переважно або в морг, або в центр із протезування. Якщо звільнився і в тебе є руки, ноги і більш-менш клепка, то вважай пощастило. Але люди після фронту не розуміють, куди їм іти. У нас немає навіть чіткого поняття, хто вважається ветераном».
Як захистити права військовослужбовців?
Про відсутність зрозумілої ветеранської політики говорила санітарна інструкторка медичного пункту в складі евакуаційної бригади десантно-штурмового батальйону Ганна Васик.
«Чи є ефективний механізм захисту прав військовослужбовців загалом і жінок, звісно, теж? Немає. Зараз він у процесі розробки, але це займає час, і про це треба було думати в мирний час».
Капітанка Національної гвардії Христина Бойчук відзначає, що Україна переживає таку війну, якої не бачила жодна країна світу після Другої світової. Фактично українцям доводиться розробляти нову систему захисту.
«Зараз ми протоптуємо стежку, по якій потім прокладуть дорогу. І жодна країна, в яку б ми не відправляли навчатися військових, не дасть нам систему, яку ми «надягнемо» на себе і скажемо, що нам підходить. Ми здобуваємо досвід високою ціною, втрачаючи людей, фінанси, здоров’я».
Захист прав та інтересів громадян покладається на всіх: жінок і чоловіків
Обговорили на форумі також питання реабілітації поранених. Спікери та спікерки відзначали неготовність закладів та лікарів до такої специфічної роботи, говорили, що лікарі вигорають, а поранені, опинившись у одній палаті з цивільними, стикаються зовсім із іншим світом. Цивільні не розуміють військових, а військові — цивільних. Але їм доведеться зіштовхнутися одне з одним не тільки в палаті, а й за межами лікарні.
Міжнародні експерти висловлювали повагу і захоплення українськими військовослужбовицями.
Старша офіцерка Департаменту співробітництва Скандинавського центру з питань гендерної рівності у військових операціях генерал-майорка Лінда Йохансон наголосила, що захист прав та інтересів громадян покладається на всіх: жінок і чоловіків, лідерів та лідерок.
«Шведські збройні сили свого часу були доволі закритими для жінок. І відкрилися вони не тому, що суспільство сформулювало запит. У 1980 році був ухвалений закон про гендерну рівність. Уряд виступив ініціатором і наголосив, що рівність прав має втілюватися в усіх інституціях. І особливо в тих, які мають мандат на застосування сили, в тих, хто відповідальний за захист прав та інтересів наших громадян. І жінки, і чоловіки мусять бути рівно представлені, мають реалізовувати план національних дій».
Бойова операція буде успішна, якщо до неї залучені жінки
Експертка з правових питань департаменту співробітництва Скандинавського центру з питань гендеру у військових операціях Паула Івановська відзначила, що чоловіки і жінки, хлопці й дівчата по-різному переносять наслідки війни. Саме тому дуже важливим є гендерний аналіз.
«Гендерний аналіз забезпечує ситуативну поінформованість на місцях. Його можна використовувати під час стратегічних рішень, він підвищує ефективність і успішне виконання поставленої задачі».
Про важливість залучення жінок до планування бойових операцій говорив радник зі стабілізації Посольства США в Україні Метью Джонсон.
«Бойова операція буде успішна, якщо до неї залучені жінки. Чоловіки часто не слухають жінок, ігнорують їх. Однак, саме в жінок є здатність вибудовувати стратегії, проводити переговори навіть в умовах стресу. Вони можуть посилювати процеси».
Метью Джонсон також відзначив, що гендерний аспект слід інтегрувати під час мобілізації, під час служби і на етапі демобілізації.
Читайте також: Інна Совсун пояснила, чому підтримує мобілізацію жінок
Останнє дослідження Національного Демократичного Інституту показало, що 67% опитаних вважає, що жінки в ЗСУ допомагають Україні наближати перемогу. 87% респондентів говорять про те, що жінки і чоловіки повинні мати абсолютно рівні можливості для кар’єрного просування у збройних силах. А почуття, які виникають у людей, коли бачать жінку в уніформі — це гордість і повага. Про це повідомив директор НДІ в Україні Марчін Валецкі:
«Історія української перемоги мусить бути не тільки його (чоловічою) історією, а також її, (жіночою) історією», — зазначив він.
Російські окупанти не дали можливості провести захід до кінця в конференц-залі. Учасниці й учасники змушені були спуститися в укриття під час повітряної тривоги. Але навіть в паркінгу під звуки автомобілів, вдихаючи запах пального, спікерки та спікери продовжили дискусію про економічну спроможність жінок та те, які існують можливості для ветеранок. Про це, а також про стереотипи, з якими стикаються жінки в армії читайте в наступних матеріалах.
Олена Кущенко
