НДІ видав посібник для політичних партій та організацій «Чоловіки, влада і політика»
Домінування чоловіків на ключових політичних посадах – це поки що реальність. чоловіки обіймають 75% місць у парламентах по всьому світу, утримують 79,5% посад спікерів парламентів і 93,4% – глав держав. Чоловіки посідають близько 90% керівних посад у політичних партіях. Більшість організацій громадянського суспільства також очолюють чоловіки. Саме тому потрібно навчати чоловіків розуміти важливість участі жінок у політиці, робити їх союзниками у просування ідей гендерної рівності.
Як залучати чоловіків на свій бік? Цьому присвячено навчальний посібник NDI «Чоловіки, влада й політика».
Чому важливо залучати чоловіків для просування гендерної рівності?
На соціокультурному рівні політика часто розглядається як «чоловіча справа». При висвітленні діяльності жінок, які займаються політикою, ЗМІ часто зосереджуються на тому, як вдягнені політикині, на їхньому сімейному стані чи навіть на тоні їхнього голосу, ігноруючи їхні політичні позиції чи рівень компетенції.
Політика та політичні інституції були створені чоловіками та для чоловіків.
Зараз зростає розуміння того, що потрібно проводити конкретну роботу з окремими чоловіками, щоб заохочувати та розвивати їхню підтримку розширення політичних можливостей жінок і гендерної рівності. Ця робота має бути спрямована на подолання патріархальних гендерних норм.
Посібник можна завантажити тут. Також є версія посібника, адаптована до онлайн-навчання.
Що корисного є у посібнику?
Посібник «Чоловіки, влада й політика» є інструментом залучення політичних лідерів-чоловіків до участі в трансформаційних змінах, спрямованих на досягнення гендерної рівності. Він також пропонує цікаві вправи на усвідомлення гендерних дисбалансів. Приміром, радить обговорити з командою змодельовані ситуації.
Жінки:50% зібрали коментарі політиків і політикинь щодо деяких запропонованих у посібнику ситуацій.
Вправа «Гендерна ситуація на робочому місці»
Мета цього заняття – розглянути способи впливу маскулінності та жіночності на культуру політичної організації та визначити вправи, яких можна вжити у відповідь на конкретні випадки шкідливої поведінки всередині організації з метою зміни її культури.
Оберіть кілька сценаріїв із наведених та обговоріть їх у своєму колективі. Дізнайтесь, наскільки реалістичним цей сценарій в контексті вашої організації, як це впливає на культуру вашої роботи? Що ви вже робите чи маєте робити, щоб подолати таку шкідливу поведінку?
Ситуації:
Керівництво. Лідерка політичної організації, яка нещодавно отримала підвищення, вважає, що має діяти «по-чоловічому», щоб її сприймали серйозно як менеджера. Вона відчуває, що багато людей в офісі не асоціюють жінок із сильним лідерством.
Участь. Нещодавно обрана політикиня стає все більш роздратованою через те, що її колеги-чоловіки розмовляють на засіданнях так, ніби її там нема, і заявляють про її ідеї як про свої власні. Вона скаржиться чоловіку-високопосадовцю на сексизм, але він каже їй не бути настільки чутливою і додає, що їй доведеться боротися, щоб її почали слухати так само, як колись боровся він.
Інна Совсун, народна депутатка України:
«У 2014 році, коли я стала першою заступницею міністра освіти мені було 29 років. Перше, що я прочитала про себе в інтернеті – дискусія про те, хто мій чоловік, який впихнув мене на таку посаду, і які у мене стосунки з міністром.
На превеликий жаль, досі в українському суспільстві жінок насамперед оцінюють як жінок, а вже потім – як професіоналок.
У виконавчій владі, коли від тебе залежить дуже багато і щодня потрібно ухвалювати рішення, які впливають на велику кількість людей, такі сексистські коментарі чи зауваження швидше зникають. У парламенті, люди найчастіше бачать депутатів та депутаток по телевізору, не асоціюють їх особисто з тими чи іншими рішеннями, і тому частіше оцінюють особистісно, ніж професійно.
Робота політика – це великою мірою робота з переконанням людей. Доводиться багато виступати. І бували ситуації, зокрема на ток-шоу, коли мене перебивали, не давали можливості відповісти на питання. Востаннє, коли така ситуація трапилась, я вперше на ефірі запитала: «Ви чоловіків так перебиваєте теж, чи тільки жінок?». Це спрацювало. Мені дали договорити.
Читайте також: «Бабуся корупції» vs «грантовий мальчік»: Милованов і Тимошенко обмінялися образами
Втішає, що у 2021 році в Україні у політичній сфері, коли ти комусь кажеш, що це сексизм, реагують серйозно, а не віджартовуються.
Я також помічаю, що інколи жінки бояться висловлювати позицію, зокрема виступати на комітетах. Жінки можуть бути не впевненими у своїх позиціях, хоча мають таку ж високу кваліфікацію як чоловіки.
Я би радила жінкам, які відчувають, що до них є інше ставлення тільки тому, що вони – жінки, не боятися говорити про це. Завдяки зусиллям багатьох поколінь, зараз звинувачення у сексизмі у політичній сфері – це дуже серйозно. І треба користатися моментом, коли увага до цього питання на підйомі.
Звісно, можна стикнутися із звинуваченнями, що ви – істеричка. Та треба розуміти, що все робите правильно.
У мене також довго було переконання, що якщо я вказуватиму на якесь упереджене ставлення до мене, що це вказуватиме на мою слабкість. Зараз я розумію: якщо я не зважатиму на це, то інші жінки стикатимуться із такими самими ситуаціями. Від того, що я мовчу не змінюється нічого. Дуже велика кількість чоловіків взагалі не розуміють в чому проблема. І якщо можна половину чоловіків змінити ставлення просто вказавши на помилку, то це треба робити.
Читайте також: Секретаря міськради звільнили за сексизм і образи депутатки
У мене була ситуація, коли один народний депутат, апелюючи до моїх слів казав «От, Інночка сказала». Я тоді зауважила, що я – не Інночка, так до мене можуть звертатися тільки рідні. Згодом, він мені сказав, що просто не знав, що так не можна говорити. І я вірю йому, бо йому раніше ніхто не робив таких зауважень, не казав, що так не можна. Тому переконана, що завжди треба вказувати та дискримінацію».
Догляд за дітьми. Чоловік-політик хоче проводити більше часу зі своєю маленькою дитиною, а його дружина – повернутися на роботу. Але чоловікові кажуть, що це неможливо, оскільки лише жінки можуть взяти відпустку по догляду за дитиною. І як каже один із його колег: «Якщо ти візьмеш відпустку заради дитини, це створить враження, що ти під контролем у дружини!».
Владислав Голуб, народний депутат України восьмого скликання:
«Я вважаю, що у нас не повинно бути упереджень, що лише жінка має залишатись вдома з дітьми. Якщо жінка хоче йти працювати – це круто і правильно. Можливо, деякі люди сприймають таку поведінку насторожено, але, думаю, згодом ми відійдемо від всіх стереотипів.
Я бачив приклад західних країн, коли чоловіки йшли у декретну відпустку. Щоправда, за кордоном менші терміни «декрету». Але не бачу нічого ганебного, якщо жінка хоче йти працювати, а чоловік-політик хоче і може побути вдома із дітьми. До виховання мають бути залучені обидвоє.
Загалом, родині треба давати можливість вирішувати самій хто залишається із дітьми. І добре, що наше законодавство вже частково дає таку можливість».
Читайте також: Сім’я, фінанси та невпевненість: що заважає жінкам брати участь у виборах
Догляд за дітьми. Політикині не можуть відвідувати деякі зустрічі – особливо рано-вранці і ввечері, оскільки організація планує зустрічі на той час, коли багато жінок виконує сімейні обов’язки.
Юлія Гвоздович, депутатка Львівської міської ради сьомої каденції, політикиня, громадська діячка:
«Існує стереотип, що коли жінка вагітна, то вона скоро вийде з робочого процесу. І її, можливо навіть і підсвідомо, починають потрохи заміняти іншими особами, не включають у нові організаційні процеси, не кличуть на деякі наради. З одного боку – це ніби прояв співпереживання. Але якщо жінка заявляє, що не збирається повністю відходити від справ, то таке ставлення і усунення від процесів доволі принизливе.
Також у нашому суспільстві досі більшість домашньої неоплачуваної роботи лежить на жінці. І справді жінкам значно важче попадати на заздалегідь не заплановані наради, довго сидіти на засіданнях ради, адже дітей потрібно забирати із закладів освіти, або, якщо це новонароджений малюк, то перериватись на грудне вигодування.
Відповідно, виникає інша проблема – інфраструктура для догляду за дітьми. Сьогодні велика частина жінок, які потрапили в політику мають дітей. Однозначно, для того, аби їм допомагати і збільшити привабливість політики для жінок, необхідно створювати кімнати догляду за дітьми, пристосовувати вбиральні пеленальними столиками, ну і звісно, вводити чіткі регламенти проведення засідань.
Попереднє повідомлення про зустрічі, обов’язкова обідня перерва, завершення засідань до 17-18 години, внести у регламент ради догляд за немовлям як вагому причину відсутності на сесії. Зі мною був такий випадок у перші пів року мого материнства, коли «Опора» розцінила мою відсутність на сесії як прогул».
Підготувала Інна Наливайко, Жінки: 50%
