Мар’яна Вершиніна – депутатка Івано-Франківської міської ради. У депутатки вирішила іти тоді, коли зрозуміла, наскільки місто незручне для дітей та батьків із дітьми:
«Коли я виходила у двір – там було все поламане. Дороги біля під’їздів такі, що дитина постійно зашпортувалась і падала. У центрі міста не скрізь можеш зайти у заклади: або двері вузькі і візочок не проходить, або до будівлі сходи, а заїзду немає. І мене це дуже дратувало».
Тоді Мар’яна вирішила звернутися до місцевого депутата, щоб донести проблеми до влади. Але осторонь не залишилась: не лише говорила про проблеми, а й пропонувала як їх можна вирішувати.
«Я почала активно впроваджувати різні ініціативи, направлені на допомогу мамам. Розуміла, якщо у мене є така проблема, то й інші стикаються із такими ж незручностями. І треба з цим всім щось робити».
Одним із перших звернень, які було написано від ГО «Мами Прикарпаття», прохання облаштувати дитячий майданчик в центральній частині міста. Згодом ця ініціатива переросла в Міжнародний архітектурний конкурс Child-Friendly Public Space. А ще пізніше в реалізацію частини одного із проектів – громадський простір дружній до дітей у центральній частині міста на площі Міцкевича.
Згодом, коли політики побачили її активність, запропонували приєднатись до партії. Спочатку був «Удар», потім – «Самопоміч».
«Так все і закрутилось», – говорить Мар’яна.
Крізь навчання – до депутатства
У квітні 2014 року Мар’яна Вершиніна засновує громадську організацію «Мами Прикарпаття».
«Ми взялися за серйозні справи – моніторили якість шкільного харчування, працювали над розв’язанням проблеми влаштування дітей у ДНЗ – започаткували електронний реєстр дитсадків, створювали громадські простори, дружні до дітей, та упроваджували освітні проекти для жінок», – розповідає Мар’ яна.
Освіта взагалі надзвичайно важлива, переконана депутатка. Перед тим, як брати участь у виборах, вона сама пройшла не одне навчання.
«Одне з перших навчань, яке відвідала коли тільки розпочалась моя активність – це була «Академія жіночого лідерства» від Національного демократичного інституту та «Українського жіночого фонду». Як тільки побачила оголошення про набір, зрозуміла: це воно, те, що мені зараз дуже треба».
Читайте також: Академія жіночого лідерства: 500 випускниць, 100 проєктів, 48 депутаток
Але коли вона вперше подала заявку на участь, то отримала лист з відмовою. Однак не заспокоїлася і не змирилась.
«Пам’ятаю, як сильно хотіла туди потрапити. Тому передзвонила і кажу: «Я дуже хочу на цю Академію, мені дуже потрібне це навчання. Я знаю, що часто так буває, що хтось захворів і не приїхав, то ви мені передзвоніть, я готова виїхати в будь-який момент». І мені подзвонили! Навчання в Академії жіночого лідерства було для мене ковтком свіжого повітря. Я його пропустила крізь себе, для мене тоді воно було дуже вчасним і серйозно вплинуло на моє подальше становлення», – розповідає Мар’яна Вершиніна.
Вибори за чотири тисячі гривень
Боротися за своє – звична справа для депутатки. І участь у виборах це вкотре довела.
Уперше вона балотувалася у 2015 році. Та, попри те, що вибори на окрузі виграла – депутатський мандат не отримала.
«Свої перші вибори у 2015 році я зробила за чотири тисячі гривень. І це тоді, коли інші кандидати вливали великі гроші у виборчу агітацію, на них працювали величезні штаби. А моя виборча команда складалася лише із волонтерів: мам-активісток, які знали про роботу моєї громадської організації, і знали мене. Ще долучались друзі, які безоплатно допомагали мені у межах своїх можливостей: фарбували на ефіри, робили фотосесії, макетували буклети. Єдине, на що я витратила тоді гроші, – це поліграфія».
Тоді Мар’яна Вершинна балотувалась і в обласну, і міську раду. Депутаткою не стала: її округ взагалі залишився без депутата, а вона просто продовжила працювати і п’ять років займалася проблемами району як активістка.
Це додало клопоту, але дало значно більше – довіру людей.
«Я точно знала, що виграю»
У 2020 році Мар’яна Вершиніна провела другу виборчу кампанію.
«У мене було тверде переконання, що я виграю ці вибори. Я депутатка – і все. Внутрішнє інтуїтивне відчуття було, але як це трапиться, я не уявляла. Умови були не дуже сприятливими», – говорить Мар’яна
Найперший виклик – зміна виборчих округів. Нова виборча реформа змінила правила гри, тож уся попередня робота у районі не давала ніякої переваги у виборах. Новий виборчий округ, у якому мала балотуватися Мар’яна, був на іншому кінці міста. До нього також включили і села, що долучились до громади після децентралізації. Мар’яну Вершиніну там ніхто не знав.
«На тих округах були свої депутати, дуже сильні конкуренти. Вони працювали там давно, мали і впізнаваність, і фінансові ресурси. А тут я така прийшла: «Добрий день! Я Мар’яна, кандидатка у депутати по вашому округу», – сміється Вершиніна.
Що допомогло не скласти руки, а продовжувати боротьбу, питаю я. «Навчання і план. А ще – «мої» люди. Активістки з мого округу їздили в інший район міста, і там роздавали мої агітаційні матеріали, спілкувались із виборцями. Це дуже надихало», – відповідає депутатка.
Читайте також: Євгенія Бардяк: Без наставництва у політиці важко – має бути хтось, хто порадить
Також вона зайнялася обчисленнями, й підрахувала, на якому місці треба бути, щоб точно пройти до ради, скільки треба набрати голосів.
«Я готувалась дуже відповідально. Без підготовки ніколи не виграєш», – каже Мар’яна.
Ще один виклик – обмежений фінансовий ресурс. Щоб провести кампанію, вона попросила грошей у людей на Фейсбуку:
«Я писала у Фейсбуці що я роблю, як проходить моя кампанія і скільки це коштує. Багато хто допомагав грошима, надсилали різні суми: від кількасот до 20 тисяч гривень. І це були дуже різні люди, які мені допомагали. Навіть траплялися кандидати в депутати, які балотувались із інших політичних партій по інших виборчих округах. І це теж дуже додавало сил і віри в себе».
Неабияк зіграла і підтримка рідних. Без них – ніяк, переконує депутатка. Тато возив на виборчий округ та допомагав агітувати, мама перейняла домашні справи та шукала агітаторів.
«У сина треба перевірити уроки, купити продукти, приготувати їсти, поприбирати. Під час кампанії я вдома нічого не робила: тільки їла і спала. Усе інше на себе взяли рідні. Вони дуже підтримували мене».
Життя після перемоги
Перший місяць депутатства Мар’яна Вершиніна згадує, як один із найскладніших періодів. Важко було і морально, і фізично.
«Найбільший розпач і паніка були після першої сесії, я прийшла додому і просто голосно ридала. Тоді зрозуміла, що все, я втомилась. Вийшло так, що після однієї важкої гонки, після виборів, повного виснаження, одразу починаєш інший забіг із ще більшою кількістю перешкод. На відновлення часу не було зовсім», – згадує Мар’яна.
Ще один виклик – це робота у меншості.
А потім Мар’яна зробила те, що робить завжди у складних ситуаціях – почала вчитися. Не лише депутатської роботи, а й налагоджувати комунікацію із різними структурами. Тепер, переконує, коли більш-менш зрозумілі процеси, все здається не таким складним. А маленькі перемоги заряджають батарейки.
Їй уже вдалося створити депутатську групу «Рівні можливості», якій вдалось «дотиснути», як каже Мар’яна, міську владу на створення притулку для жінок, що постраждали від насильства. А далі – більше!
«У мене багато планів. Я хочу побудувати у місті кілька шкіл, тому що потреба вже перезріла: у місті більше шести тисяч дітей, які вчаться у другу зміну, бо не вистачає місць у школах. Бачу потребу підтримувати жінок, які займаються підприємницькою діяльністю. Вже запропонувала створити в Івано-Франківській громаді відповідну програму. Є великий запит на нові дитячі майданчики. По цьому питанні написано відповідні депутатські звернення. Хочу, щоб були сучасні дитячі майданчики, де могли б гратися всі дітки. І ще – мрію про парк розваг. Це і про розвиток бізнесу, і про створення робочих місць, і про позитивні емоції, які нам всім дуже потрібні».
Але найголовніше, каже Мар’яна, треба навчитися збалансовано жити: щоб у житті були і робота, і відпочинок. «У депутатстві часто буває тяжко, але, мені здається, що я добре справляюся», – посміхається Мар’яна Вершиніна.
Академія жіночого лідерства (АЖЛ) – це ініціатива Національного демократичного інституту міжнародних відносин та Українського жіночого фонду, спрямована на всебічну підтримку жінок-лідерок задля посилення їхньої участі в реформі децентралізації, зокрема в процесах прийняття рішень в громадах.
Проект здійснюється у рамках Програми «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE), що виконується міжнародною організацією Глобал Ком’юнітіз (Global Communities) та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Національний демократичний інститут міжнародних відносин та Український жіночий фонд є партнерами програми USAID DOBRE.
Інна Наливайко, Жінки: 50%
