Віра Глушко, депутатка Іршавської міської ради Закарпатської області, щодня ходить до школи.
Бо Віра – вчителька, зараз у неї 5-й клас, але веде вона «своїх дітей» з першачків. Це теж її життєвий експеримент: пройти з дітьми шлях не тільки молодшої школи, а й середньої. Хай це нетипово, але цікаво.
Ініціатива знизу та учнівсько-батьківське самоврядування
Віра розповідає, що дуже любить свою роботу, проте почалася її вчительська кар’єра з обману.
«Я за освітою вчителька початкових класів та російської мови і літератури. Закінчила педучилище з червоним дипломом, тож думала, що саме таких дуже чекають в школі! Але виявилось, що вільних місць нема. Однак директор пообіцяв, що у мене буде клас, дітей набрали, і я навіть почала з ним працювати. Тиждень горіла роботою, не думаючи про якісь бюрократичні моменти, накази чи інші папери. А потім сувора реальність: «Вибач, Віро, так сталось, грошей нема, будемо об’єднувати класи». Згодом виявилось, що це не так: просто «мій» клас передали іншій вчительці», – розповідає Віра.
Вона переконана: несправедливість – це те, що не має зупиняти людину, яка прямує до мети. Це як тимчасова загата на річці – рух ніби зупинено, але вода все одно знаходить виходи.
Деякий час Віра Глушко працювала у Будинку дитячої творчості, де згодом стала заступницею директора.
«Більшість людей в моєму оточенні діяли за принципом «скільки мені сказали зробити, стільки зроблю». Моя логіка була інакшою. Якось я ініціювала проведення фестивалю – всеукраїнського, багатожанрового, із конкурсною частиною по вокалу і заочним конкурсом з мистецтва. Як для першого, він мав великий успіх: багато учасників, робіт, резонанс, схвальні слова від іменитих організаторів. Але моє керівництво не зраділо: «Хто таке придумав? Навіщо нам щось робити, якщо на це нема наказу чи розпорядження зверху?», – розповідає вона.
Потім Віра стала ініціаторкою розробки сайту Будинку дитячої творчості. Це була справжня авантюра – вона лише знала, що це треба зробити, але ані досвіду, ані навичок не мала. Їй допоміг колега, який так само мало розумівся на веб-програмах, але по ходу вивчив мову програмування і став розробником сайтів. «Він спершу вимикав комп’ютер, виймаючи вилку з розетки!», – сміється Віра.
Вірине керівництво й до цього поставилося скептично. Однак на Всеукраїнському конкурсі шкільних веб-сайтів вони зайняли спочатку третє місце, а через рік – перше.
Читайте також: Наталія Шітив: «Якщо влада не допомагає, то треба самій ставати владою»
Зараз Віра працює в школі. Займається розвитком учнівського самоврядування, зокрема районної учнівської організації «Лідер», ініціювала створення ГО батьківського самоврядування – «Батьківська районна рада Іршавщини», зараз це ГО «Іршавські промені».
Перший серйозний проєкт – створення молодіжної ради при Іршавській міській раді, дорадчого органу, який мав порушувати перед владою важливі питання для міської молоді.
З моменту запровадження громадського бюджету в Іршаві Віра Глушко ініціювала проєкт і там. Він стосувався придбання спортивного обладнання для шкіл, отримав підтримку у мешканців громади і вже успішно реалізований.
А щойно закінчився її інший проєкт – «Добриво зі сміття», який передбачав закупівлю семи компостерів для ОСББ та тренінги щодо їх застосування. «В ОСББ компостери брали з великою охотою, але не всі навчилися ними користуватися правильно», – каже вона і наполягає: треба займатися просвітництвом, це найголовніше.
Шлях в політику: потреба змін і запит на щирість
Обставини складались так, що на виборах 2019 року Вірин племінник став народним депутатом України від «Слуги народу».
«Я слухала свого племінника, коли він говорив про політику, і думала про великі симпозіуми, де наче нічого революційного не відбувається, але там панує сила думки, після чого людей прориває – і вони творять щось геніальне та революційне для планети. Мій племінник успішний юрист, і його шлях – це для мене доказ, що можна прийти до влади, якщо ти справді розумний та працьовитий. Головне – зустріти хороших людей на життєвому шляху. Тому коли він запропонував мені йти на місцеві вибори від цієї партії, у мене ввімкнулось бажання змінювати громаду не лише з позиції громадянки, а безпосередньо працюючи в органі місцевого самоврядування, – і я пішла», – розповідає Віра Глушко.
Виборча кампанія була для Віри спокійною, хто знав її особисто – підтримував. Чорного піару чи компромату не було.
Вона пригадує: усі намагались виконати законодавчі вимоги щодо гендерної квоти, тож жінок агітували балотуватись дуже активно. Віра була другою у списку.
Читайте також: Тетяна П’ятницька: «Гендерна квота зіграла на мою користь»
Загалом у Іршавській міській раді 26 депутатів, з них 7 – жінки (26,9%).
Віра працює в освітній комісії.
«У міській раді всі мої співрозмовники говорять про кошти і їх брак, а я постійно запитую, коли будемо говорити про соціально-економічний розвиток. Нема грошей? Ні, є, їх можна виграти. Я знаю, що є безліч грантових та інвестиційних програм, технічної підтримки, усіляких можливостей, але треба вчитись писати проекти, хотіти змін і дуже багато працювати», – ділиться депутатка.
Попри те, що депутатство – це добровільне й неоплачуване навантаження, Віра каже, що одна з його переваг – багато можливостей для навчання.
«Мені пощастило потрапити в мегакрутий проект «Я – депутатка». Передусім я там познайомилась з дуже сильними та талановитими жінками, чий приклад надихає. Та й саме навчання посилило мене. Бо ж знати права та обов’язки депутатки із законодавчих формулювань – це одне, а от проговорити це через живі приклади з тренерами рівня Олександра Солонтая – зовсім інша справа», – вважає вона.
Віра Глушко переконана, що на розвиток своєї громади треба впливати через будь-які можливості – писати петиції, вести адвокаційні кампанії, долучатись до інструментів громадської участі на кшталт громадського бюджету, ініціювати і втілювати проєкти. Зараз її пріоритети – посилення екосвідомості громади, зокрема в аспекті сортування сміття, запровадження принципів інклюзії, розвиток спортивної інфраструктури.
«Мене дуже обурює, коли в соцмережах у коментарях кажуть: «Усі депутати – злодії». Я – не злодійка. Я ні в кого нічого не крала. Я просто працюю», – каже вона.
Світлана Чернецька, для Жінки: 50%
