Як спрацювала гендерна квота на місцевих виборах 2020 року, як партії формували списки, а партійні лідерки будували команду, які були виклики і чи потрібні зміни у Виборчий кодекс, говорили експертки і депутатки під час зустрічі «Післявиборче: відверто про гендерну рівність в партія і радах».
Це була друга зустріч у серії онлайн-дискусій, присвячених виборам за новими правилами. Перша – підводила підсумки того, як формувалися на вибори партійні списки, у другій – обговорення стосувалося результатів виборів. Головне питання, на яке шукали відповіді дискутантки: чому кандидаток у списках було 44,2%, а серед обраних на місцевих виборах жінок лише 36%.
Дискусії ініційовані ПРООН в Україні в рамках проєкту «Посилення участі жінок в політиці на регіональному рівні» за фінансової підтримки Королівства Норвегії та відбудеться у партнерстві з Національним демократичним інститутом (НДІ) і громадським рухом ЧЕСНО, інформаційну підтримку забезпечує проєкт «Жінки – це 50% успіху України».
Що заважає жінкам йти в політику
На початку дискусії Оксана Косенко, координаторка проектів з демократичного врядування Програми розвитку ООН, озвучила дані соціологічного дослідження Київського міжнародного інституту соціології, отримані на замовлення ПРООН: стать тих, хто балотується, не впливає на вибір тих, хто голосує, для 73% опитаних.
— Ми також запитали думку людей про те, що жінкам заважає балотуватись. Лише 27% опитаних вважають, що жінкам нічого не заважає, і серед цієї групи переважають чоловіки, — розповіла Оксана Косенко.
Читайте також: «Опора»: На виборах до місцевих рад обрали 36% жінок
20,5 % опитаних жінок вважає, що сімейні обов’язки стають на заваді політичній кар’єрі, при цьому про сімейні обов’язки як перешкоду висловились 14% чоловіків.
Оксана Косенко зазначила, що чоловіки можуть недооцінювати, як багато часу жінки витрачають на домашню роботу. Плюс майже 10% опитаних вказали, що політика — це чоловічий світ.
Сімейні обставини та невпевненість у своїх силах
Незважаючи на те, що кількість жінок в політиці збільшилась, це ще не досягнення рівності. Жінок має бути 51%, переконана Інна Совсун, народна депутатка, заступниця голови партії «Голос». Депутатка зауважила, що під час опитувань люди відповідають більш соціально прийнятно, бояться виглядати сексистами, можуть казати, що їм байдуже, якої статі кандидат, але на практиці до жінок ставляться набагато прискіпливіше, аніж до чоловіків.
«Мені особисто болить, коли мене питають журналісти, як мені вдається поєднувати роботу і догляд за дитиною. Я тоді питаю, а чи питали ви таке саме в чоловіків?», — ділиться Інна Совсун.
Вона акцентує на тому, що «Голос» займає відверту профеміністичну позицію, проте й вона стикнулася з «жіночими проблемами» на місцевих виборах.
Коли партія формувала списки на місцеві вибори, то виявилось, що жінки дуже часто відмовлялись.
Наприклад, активна партійка з Донеччини відмову від балотування аргументувала тим, що чоловік проти: у чоловіка є бізнес, і він боявся, що у випадку її депутатства, у нього можуть розпочатись проблеми. Зараз жінка продовжує роботу в партії, але переконати її позмагатись на виборах не вийшло.
На Тернопільщині жінка відмовилась від участі у виборах через категоричне несприйняття цього чоловіком.
В іншому регіоні жінка через непевність у своїй кваліфікації побоялась балотуватись.
Читайте також: «Набрали за оголошенням»: чому і як партії обходять гендерну квоту
«При тому, що вона була в рази кваліфікованіша, ніж чоловіки, які вимагали вищої позиції в списку», — зауважила Інна Совсун.
Сімейні обставини та невпевненість у своїх силах — ось дві основні проблеми, на думку Совсун, які завадили «Голосу» завести більше жінок до місцевих рад.
У підсумку, за попередніми підрахунками Інни, від їхньої партії заходить 37,5 % депутаток.
Спроби перетворити гендерну квоту на технічну
У формуванні списків та забезпеченні гендерної квоти багато залежить від того, хто очолює місцевий осередок партії. Переважно — це чоловіки. Наталя Коваль, керівниця Хмельницької обласної організації партії «Самопоміч» та депутатка Хмельницької обласної ради, розповіла, що коли чоловіки керують цими процесами, вони часто набирають родичок, щоб формально задовольнити вимогу закону.
Також на ситуацію з залученням жінок суттєво вплинув карантин, пов’язаний з пандемією коронавірусу.
«Жінки залишались вдома, з дітьми, були обмежені в соціальному спілкуванні. Вони були зобов’язані робити набагато більше домашньої роботи, плюс на них лягло навантаження з навчання дітей, у зв’язку з тим, що школи перейшли на дистанційний формат. І це дуже сильно заважало. Я це відчувала, жінок було важко переконати», — розповідає Наталія.
Коли жінки скаржилися їй на великий обсяг сімейних обов’язків, то Наталія їх мотивувала власним прикладом: сама вона — мама чотирьох дітей.
Проте формуванням виборчих списків труднощі не обмежилися.
Політикиня поділилась пересторогою, що зараз багато жінок, які виграли вибори, під тиском партійних керівників можуть написати заяви щодо відмови від депутатства. За її даними, жінкам говорять, що вони були технічними, були для гендерної квоти.
Читайте також: Випробування квотою: кандидатки діляться досвідом виборчої кампанії
«Їм кажуть: «Вам треба написати заяви, бо спонсорами кампанії були чоловіки, які в списку після вас», — розповіла Наталя Коваль.
Наталія закликає боротися з такою практикою.
«Якщо змушують писати заяву про відмову, то йти вище місцевого рівня, на обласний, національний, відстоювати свої права. Треба бути публічною, один допис у соціальних мережах може вплинути. Але дівчата бояться зараз про це говорити…», — констатує Наталія Коваль.
Брак ресурсів і булінг
Колишня народна депутатка, активна поборниця гендерної рівності Ірина Суслова нині очолює жіночий руху партії «За майбутнє». Вона запевнила, що рух створено саме для підтримки кандидаток, яких у партії 47%. Рух створив комунікаційну мережу, чати, де комунікують з усіма активістками до рівня районів, надають організаційну, юридичну, медійну підтримку.
Найбільшими проблемами цих місцевих виборів, за словами Ірини Суслової, є брак ресурсів і булінг.
«Жінки, які мали менше ресурсів, важко набирали відсотки на округах. Якщо немає коштів, немає можливостей конкурувати з чоловіком-опонентом по округу, то таким чином менше жінок, які подолали виборчу квоту», — наголосила Ірина Суслова.
Місцеві вибори — це не про партії, а про особистості, додала екс-депутатка. «За майбутнє» вдалось набрати багато жінок в списки, бо в партії є авторитетні народні депутати, лідери партії, які активні в округах, і жінки «приходили самі, щоб працювати в команді» — так розповіла про ситуацію у партії Ірина Суслова.
«Про наших лідерів знають і до нас приходять. Треба відійти від «жінка-квота». Жінка – це такий самий учасник виборчого процесу, як і чоловік», — додала вона.
Що стосується наболілої проблеми партійного тиску на жінок, то політикиня поділилась інформацією, що до них часто звертаються кандидатки з інших політичних сил, що їх змушують писати заяви про відмову від депутатства.
На її думку, це пов’язано з тим, що в чинному законодавстві не прописано, що у разі, якщо жінка складає мандат, то на її місце просувається жінка, якщо чоловік — то чоловік. «Повернення цієї норми в законодавство могло б забезпечити більше представництво жінок в радах», — переконана Ірина.
Ольга Алтуніна, яка вела виборчу кампанію партії «Слуга народу» у Слов’янську, переконана, що потрібно навчати, шукати підтримку, підтягувати людей задовго до виборів, а після виборів долучати у якості помічниць жінок, які потім теж можуть стати депутатками.
— Якщо ми зможемо підготувати жінок до цієї нелегкої роботи, морально, професійно, у нас не буде питань до формування списків, забезпечення гендерної квоти, — зауважила вона.
Читайте також: Гендерний моніторинг: Вплив квоти був обмежений через формальне ставлення партій
У Ольги важкий, але безцінний досвід п’ятилітнього депутатства від партії «Самопоміч» в Слов’янській міській раді, де більшість становить Опоблок та ОПЗЖ. На її адресу були і погрози, і переслідування. Пригадуючи попередні вибори, вона говорить про те, що їй допомогла квота.
— Мене просили зайти технічно, щоб закрити квоту. Але ж у мене юридична освіта, я фахівець! В результаті я набрала найбільше голосів, — пригадує Ольга.
Згадує, так і казали в лице: «Ти технічна».
Цього року політикиня вирішила піти з партією «Слуга народу», яку вона з заздалегідь сформованою командою обрала для балотування до міської ради. Її стратегією було іти на вибори з фаховими людьми, які зможуть працювати у виконавчих органах, комунальних підприємствах.
— Це мають бути заряджені люди, які мають розуміти, що це буде протистояння на п’ять років. Тому в списках ми не віддавали преференції чоловікам, а тим хто був найбільш впізнаваний. Я проаналізувала всі результати по міській раді. У нас зайшло шість партій, у п’яти з них жінки набрали більше голосів, ніж чоловіки, — розповідає Ольга Алтуніна.
До речі, вона розповіла й історію, яка розбиває стереотипи, щодо того, що «чоловіки не пускають жінок у політику».
— Робота депутата відбирає багато часу, тому це має бути зважене сімейне рішення. У нас є випадки, коли жінки виступали проти того, щоб їхні чоловіки йшли в депутати. Бо це час і сили, які потрібні відірвати від сім’ї і віддати місту. Не всі сім’ї до цього готові, — пояснила Ольга.
36% не зовсім реальних депутаток
До місцевих рад і на посади голів цих рад обрали 36% жінок. Але радіти рано, бо не всі з обраних стануть реальними депутатками, сказала Ольга Коцюруба, старша радниця з юридичних питань Громадянської мережі Опора.
За попередніми підрахунками в обласні ради балотувалось 43% жінок, а обраних — 28%. Найбільший показник — це ради до 10 тис виборців — 42% обраних жінок в радах громад. Все може змінитись вже на початку 2021 року.
Ольга зауважила, що чим більша концентрація влади, то менше жінок. Серед обраних міських голів — 9,3% жінок, а от сільських голів — 21 %.
Слабкі місця гендерної квоти
Виборче законодавство спрацювало в такий спосіб, як і хотіли законодавці, але не так, як цього б хотіли ті, хто вболіває за гендерну рівність. Таку думку висловила Віта Думанська, координаторка «Чесно».
Вона представила аналіз Київської міської ради і дійшла висновку, що загальний список партії — це інструмент партійної диктатури, і те, і це що має бути скасоване в чинному законодавстві, а реальна конкуренція має відбуватись в округах, де жінки здатні перемагати.
Згідно з підрахунками «Чесно», в Київраду цього разу потрапили 39 жінок, що на 10% більше, ніж на минулих виборах (тоді їх було 23). Але 16 з них — це жінки-лідерки, які балотувались переважно першим номером на окрузі.
Тобто, партія дивиться, чи жінка може битись і перемагати.
Загалом, мандат в Київраду по округу вартував більше 4 тисяч голосів. Стільки голосів на округах набирали жінки з «Удару» та ЄС.
Читайте також: Післясмак від перегонів: що думають кандидатки про свою участь у місцевих виборах?
При цьому є депутати і депутатки, які набрали менше 30 голосів – і пройшли (натомість, є ті, хто набрав кілька тисяч – і не пройшов). Як коментує Віта Думанська, вони потрапили у раду, бо були у загальному списку. Тобто загальний список викривлює конкуренцію.
На думку аналітикині, Виборчий кодекс потребує змін, але не в частині квотування, а в частині загального списку.
«Загальний список — це нелогічно, це бар’єр, який обмежує справжнє лідерство і участь у політиці», — підсумувала Віта Думанська.
Її підтримала Наталія Коваль, яка теж наголосила, що зміни у ВК потрібні, але вони повинні стосуватися не квотування, а правил розподілу округів.
Вона наголосила, що перешкодою для кандидаток в обласну раду була зміна округів – один округ за кількістю виборців зріс в 10 разів.
«Округи стали набагато більшими, і проагітувати за себе на такій території і з такою кількістю виборців — це великі витрати, яких переважно немає у жінок», — нагадала вона, апелюючи до тої ж самої проблеми ресурсів, яку на початку дискусії порушувала Ірина Суслова.
Отже, підсумок дискусії: Виборчий кодекс потрібно вдосконалювати, а як саме – покажуть остаточні результати виборів, їх аналіз, «розбір польотів» і активна позиція тих, кому важлива гендерна рівність.
Надія Вірна, для 50%
